На початку 2012 року вітальну поштівку до мене написав Юрій Денисенко-Зубченко, громадський діяч, інженер-архітектор, який у Австралії, який був головою Союзу Українських Організацій Австралії (СУОА), членом президії Світового Конґресу Вільних Українців, співзасновником й членом управи Товариства Українських Інженерів в Австралії, отаманом Українського Вільного Козацтва. Цю поштівку із зображенням знаменитої сіднейської опери я зберігаю у своєму архіві, думаючи про походження незвичного українського подвійного прізвища Денисенко-Зубченко, бо представники цього знаменитого роду є і Денисенки, й Зубченки одночасно.
Микита Борисов, шукаючи за своїми родинними коренями, подав історію двох братів Дениса та Івана Зубів, яка була записана його дідом Леонідом Денисенком-Зубченком зі слів його ж двоюрідного діда Герасима Денисенка. Отже, жили колись два брати-близнюки Денис та Іван Зуби, які після зруйнування Московщиною Запорізької січі опинились в Туреччині, де й одружились. Пізніше у кожній із родин з’явились діти, Дітей Івана називали Іванови-Зубченки, а діти його брата Дениса стали називати Денисови-Зубченки. Згодом утворились два українські прізвища – Іваненко-Зубченко та Денисенко-Зубченко.
Після поразки перших українських визвольних змагань 1917-1920 років у Варшаві 10 липня 1928 року в сім’ї уродженця села Павлівки, що на Запоріжжі, активного учасника визвольної боротьби Дмитра Денисенка-Зубченка народився другий син Юрко. Подружжя Денисенків-Зубченків у Польщі активно співпрацювало з видатними українськими діячами Оленою Телігою, Юрієм Липою, Уласом Самчуком, Романом Завадовичем, Євгеном Маланюком, а також з Президентом УНР у вигнанні Андрієм Лівицьким. На еміґрації в Австралії вони були надзвичайно активними та жертовними.
Ю. Денисенко-Зубченко прибув до Австралії у 1949 році. Його дружиною стала Уляна, народжена на Полтавщині, дочка розкуркуленого більшовиками хлібороба й книговода Павла Олійника. Ю. Денисенко-Зубченко здобув освіту в Українській рідній школі ім. Лесі Українки у Варшаві (учителі О. Теліга і Є. Маланюк), продовжив навчання в Українській торговельній школі та Православній духовній семінарії ім. Кирила і Методія. Диплом інженера Ю. Денисенко-Зубченко здобув у Лондоні, будівництво вивчав вже в Сіднеї.
Ю. Денисенко-Зубченко є автором багатьох статтей і доповідей на теми прикладного, народного мистецтва та архітектури, він також є власником та головним директором архітектурної і будівельної компанії в Сіднеї, став розробником проєктів та архітектором багатьох українських об’єктів в Австралії та за океаном.
У дні свого 90-річчя Ю. Денисенко-Зубченко може пишатися своїми проєктами, нагородами та відзначеннями. Але чи не найбільше його досягнення – це його родина. Його вірна супутниця життя також належала до Пласту, в Австралії отримала диплом в Технічному коледжі, брала активну участь в українському й австралійському житті. Їхній син Марко побачив світ у Сіднеї 22 червня 1975 року, також був членом Пласту та організації Кадетів Австралійської армії, навчався в українській школи ім. Княгині Ольги, здобув вищу професійну освіту та дипломи маркетолога й будівельника, натепер є співзасновником та директором будівельної компанії.
Олександер Панченко – директор Інституту Українського Вільного Козацтва ім. Антона Кущинського.
Лохвиця, Полтавська область