ТОРОНТО. – День Пам’яті відзначили 9 листопада в Українсько-Канадському меморіяльному парку, який розташований у густонаселеному районі міста. Поряд височать великі житлові будинки, проходить жвава автотраса, але тут, в тиші дерев, біля сірої ґранітної стели у формі тригранного багнета з викарбуваним написом „У пам’ять канадців-українців, що служили у Збройних Силах Канади“, здається, навіки оселилися мир і спокій. Кожного року, напередодні Дня Пам’яті, парк стає багатолюдним. Майорять прапори Канади і України, церковні хоругви, знамена українських громадських організацій. Лунають військові марші.
Конґрес Українців Канади (відділ Торонто) спільно з Українською Стрілецькою Громадою Канади, з фінансовою підтримкою Українсько-Канадського Фонду Ветеранів та Фундації ім. Тараса Шевченка проводять урочистості, присвячені вшануванню всіх канадців українського походження, які загинули на полях боїв Першої і Другої світових воєн та у всіх наступних воєнних конфліктах.
Цього року церемонія розпочалася маршем ветеранів та членів українських молодіжних організацій – Пласту‚ СУМ (Спілка Української Молоді), МУНО (Молодь Українського Національного Об’єднання), які в супроводі професійної військової оркестри Королівських Стрільців Канади під керівництвом капітана Меґен Гадж пройшли колоною від церкви св. Димитрія до Меморіяльного парку, де на них вже чекали представники чисельних українських громадських організацій Великого Торонто і просто небайдужі люди.
Біля Стели Пам’яті в почесній варті застигли курсанти ескадрильї 700 David Hornell VC Королівської Канадської Повітряної Фльоти, якими командував сержант Юрій Куницький. Кадети так і простояли весь захід незворушно, зі зброєю в руках, під холодним пронизливим листопадовим вітром у парадних мундирах, демонструючи гарт і незламність майбутніх офіцерів Збройних Сил Канади.
Панахиду за полеглими воїнами відправив Владика Андрій Пешко спільно із священиками українських православної і католицької церков та з чоловічим хором Української Капелі Бандуристів Північної Америки (художній керівник і дириґент Олег Махлай). Присутні помолилися за усіх тих, хто загинув у різний час в боях за Канаду і Україну, а також за українських бійців, які нині захищають територіяльну цілісність та державний суверенітет України.
Над Меморіялом лунав тужливий лемківський плач „Пливе кача“ у виконанні соліста Капелі Бандуристів Петра Тарнавського. Цю пісню вперше записав композитор і фолкльорист Дезидерій Задор у 1940-их роках у селищі Воловець Закарпатської области. Народний поетичний твір був істотно перероблений закарпатським письменником і перекладачем Василем Ґренджою-Донським. У наші часи вона вперше
пролунала у лютому 2014 року, під час реквієму за загиблими учасниками Революції Гідности, і відтоді стала неофіційним гимном, який співають за загиблими під час війни на сході України.
Дзвінко лунали карбовані звуки горну у виконанні горніста військової оркестри. Ця мелодія „Останнє послання“ („Last Post“) часто звучить на військових похоронних процесіях. Вона є символом того, що полеглі вояки нині спочивають з миром. Адже раніше звуки горну, зазвичай, повідомляли про повернення військових до казарм і відхід до сну.
Замовкла остання нота і присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять тих, хто ціною свого життя відстояв право на життя і свободу своїх співгромадян.
Зі вступним словом до присутніх звернувся очільник Української Стрілецької Громади Канади, голова організаційного комітету з відзначення Дня Пам’яті, ветеран, капітан Андрій Соханівський. Він коротко зупинився на історичному тлі, пов’язаному з традицією відзначення Дня Пам’яті.
День Пам’яті вперше відзначався рівно 100 років тому в усіх країнах Британської Співдружности. Він ознаменував завершення Першої світової 11 листопада 1918 року, об 11-ій год. 11-го дня 11-го місяця. Тому кожного року в цей час канадці зупиняються на дві хвилини тиші в пам’ять про всіх чоловіків і жінок, які служили і продовжують служити Канаді в часи всіх воєн, конфліктів і в мирний час. Серед них навіки вкарбовані в пам’ять імена канадців українського походження.
Серед тих, хто прийшов до Меморіялу, були нащадки перших українських поселенців. Саме вони, вихідці з земель Австро-Угорщини, мешканці Західної Канади, на початку Першої світової війни масово записувалися добровольцями в канадську армію. Вважається, що майже кожен десятий канадський ветеран Першої світової війни мав українське походження.
В часи Другої світової війни в канадському війську служили 1.1 млн. осіб, з них понад 45 тис. загинули. І серед них теж було чимало канадців українського походження.
Вдячним словом згадав також А. Соханівський воїнів УПА, першої Української Національної Армії, інших учасників національно-визвольних змагань. Нагадав, що вже п’ятий рік на сході України точиться українсько-російська війна. Нинішня епоха породила нових українських героїв. І перед ними вдячно схиляють голову українці Канади.
Розпочалася урочиста церемонія покладання вінків до Стели Пам’яті. В ній взяли участь член Федерального парляменту Іван Бейкер, член Провінційного парляменту Кінґа Сурма, член уряду міста Торонто Стефан Голідей, виконувач обов’язків Генерального консула України в Канаді Святослав Кавецький, радник з питань оборони полковник Віктор Сіромаха, Президент Світового Конґресу Українців Павло Ґрод, Президент Конґресу Українців Канади (КУК) Олександра Хичій, Віцепрезидент КУК провінції Онтаріо Богдан Клюфас, Президент КУК Відділ Торонто Тарас Багрій, Президент Канадської Асоціяції кримських татар Рустем Ірсай, представники Збройних Сил Канади, ветеранських груп і складових організацій КУК відділ Торонто.
Чоловічий хор Української Капелі Бандуристів виконав пісню „Чуєш, брате мій“. До мікрофону вийшов Ростислав Пронь, член МУНО осередок Торонто Захід, і почав деклямувати українською мовою вірш „В полях фламандських“ у перекладі Оксани Самари, яка перемогла у конкурсі на найкращий переклад цього вірша, проведений у 2015 році Українським інститутом національної пам’яті та Посольством Канади в Україні.
Цей вірш написав під час Першої світової війни підполковник канадської армії, військово-польовий хірург Джон МакКрей, коли він поховав свого бойового товариша, полеглого в Другій битві при Іпрі (Бельгія). Там німецька армія вперше використала хемічну зброю, розпорошивши тисячі бальонів отруйного газу. Канадські позиції були атаковані за допомогою хлору 22 квітня 1915 року, але бійці два тижні тримали оборону й утримували позиції. Сотні могил канадських солдатів виросли посеред поля, засіяного квітами червоного маку. Саме в цьому вірші вперше згадані червоні маки, що стали пізніше символом Дня Пам’яті, а також символом жертв двох світових воєн, а зрештою жертв всіх військових конфліктів.
Що ж стосується українців, то вони здавна вважали, що маки цвітуть там, де була пролита козацька кров, тому ця квітка теж була символом скорботи за полеглими героями.
У своєму завершальному слові Президент КУК Торонто Т. Багрій ще раз підкреслив важливість вшанування пам’яті про тих, кому ми завдячуємо миром і спокоєм. Він подякував всім присутнім за участь в урочистостях, високо оцінив вклад членів організаційного комітету з відзначення Дня Пам’яті – капітана А. Соханівського, Юрія Сергійчука, Лесі Винницької, майора Марка Головатого, Надії Прокопів, Лілі Гордієнко і всіх, хто долучився до цього заходу. Прозвучали гимни України і Канади.
На завершення ветерани подарували юним учасникам урочистостей пам’ятні відзначки. І ця присутність молоді на Дні Пам’яті – міцна запорука того, що пам’ять матиме продовження у віках.