Зродились ми великої години
З пожеж війни і полум’я вогнів.
Плекав нас біль за долю України,
Зростив нас гнів і лють на ворогів.
Дорогі співвітчизники!
Шановні гості!
Це – слова „Маршу нової армії“, який сьогодні уперше пролунає на нашому військовому параді. Створили його на основі леґендарної пісні, написаної наприкінці двадцятих років минулого століття. І символізує він нерозривний зв’язок між різними поколіннями борців за свободу Вітчизни. [Марш українських націоналістів – пісня, створена на слова Олеся Бабія, в 1932 році затверджена Організацією Українських Націоналістів як гимн організації. – ред.]
Воістину „великою годиною“ для нас, українців, стали останні чотири з половиною роки. Ми пережили неймовірні випробування війною та економічною кризою, що її спричинила російська аґресія. Від рук ворога полягли тисячі й тисячі українців – військових та цивільних; чоловіків, жінок, дітей. Нас тестували і на міцність, і на розрив. Намагалися розділити народ і розчленувати країну. Пробували забльокувати наш рух до Европи. Хотіли загнати волелюбний народ назад в осоружне імперське стійло.
Слава Богові і подяка кожному українцю за те, що ми з вами вистояли. І не просто вижили у лихолітті, а й наростили міцні м’язи. Стали сильнішими і впевненішими в собі і власних можливостях. На майбутні роки й десятиліття заклали основу для руху вперед – з чіткими стратегічними орієнтирами на Европейський Союз та НАТО.
Дорогі українці!
Цей рік особливий тим, що відзначаємо століття незалежности УНР, проголошеної Четвертим Універсалом Центральної Ради. Наближається і 100 років Акту Злуки, коли УНР та ЗУНР об’єдналися в єдину соборну українську державу. Українська національна революція, визвольні змагання початку минулого століття тривали приблизно чотири роки, але державу тоді втратили. Наші предки не встояли у тій війні з Росією. Так само, як свого часу не встояли наші гетьмани Іван Виговський та Іван Мазепа. Причини були різні, але результат один і той же: довгі роки трагічної залежности від імперії з репресіями, голодоморами. Зі спробами знищити українську мову і розчинити український народ на неозорих просторах Евразії.
Перед нашим поколінням постало завдання розірвати фатальне історичне коло. Зробити так, щоб українську незалежність, як раніше, не вимірювали місяцями чи декількома роками. І потім довгими десятиліттями бездержавности не оплакували її втрату. Не аналізували причин чергової поразки. А щоби пишалися перемогами і гордилися успіхами.
За чотири роки війни, яку Росія розв’язала проти України, ми з вами зберегли державу і зміцнили її. Нація консолідувалася на засадах захисту країни і патріотизму. Ми з вами створили сильну армію. І кропіткою роботою наших дипломатів забезпечили міжнародну політико-дипломатичну підтримку незалежности України.
І, головне, ми твердо обрали власний шлях розвитку. І не маємо права з нього зійти на догоду зовнішнім ворогами та їх аґентам усередині країни.
Перше. Ми розриваємо всі пута, які пов’язують нас з Російською імперією та Радянським Союзом. Зробити незалежність незворотною, Україну – великою та сильною, без жодної перспективи повернення в зону російського впливу – це головне завдання нашого покоління. Це – завдання суспільства і обраної ним влади.
Друге. Ми, українці, йдемо своїм шляхом і розуміємо, що насамперед маємо спиратися на власні сили. Використовувати багатства країни в інтересах народу і наступних поколінь. Україна має жорстко захищати свої національні інтереси. Зовнішня допомога для нас все ще важлива, але насамперед маємо допомогти самі собі.
Третє. Конкретними кроками зміцнити незалежність. Вже понад рік діє безвізовий режим для поїздок українців до Евросоюзу. Ми невідворотно стаємо частиною европейського простору. Це зміцнює нашу політичну незалежність.
Набула чинности Угода про асоціяцію та зону вільної торгівлі з Европейським Союзом. І як результат і наслідок частка експорту до ЕС становить тепер майже 43 відс. проти 32 відс. ще чотири чи п’ять років тому. Чітка европейська стратегія дала нам можливість компенсувати величезні втрати, яких ми зазнали внаслідок політично вмотивованого закриття Росією і свого ринку, і транзиту для третіх країн для українських товарів. Вона, Росія, більше не зможе нас шантажувати, тому що ми посилили нашу економічну незалежність.
Із осені 2016 року – вчора була вже тисяча днів, – як ми не купуємо газу в Росії. Український „Нафтогаз“ блискуче обіграв „Ґазпром“ в Стокгольмському арбітражі, принісши до державної кишені 4.6 млрд. дол. Так здобуваємо нашу енерґетичну незалежність.
Четверте, на чому хотів би окремо наголосити. Не може бути вільним тіло, коли душа – в полоні. Нехай сьогодні нас почують у Константинополі, в Москві та Ватикані. Ми маємо твердий намір розрубати останній вузол, яким імперія відчайдушно намагається нас прив’язати до себе. Ми сповнені рішучости покласти край протиприродному та неканонічному перебуванню вагомої частини нашої православної спільноти у залежності від російської церкви. Церкви, яка освячує гібридну війну Путіна проти України, яка день і ніч молиться за російську владу і за військо – теж російське.
Хрещення прийшло до нас від Константинопольської Церкви-Матері. І саме з Києва розійшлося широкими просторами Східної Европи. Українське християнство має понад тисячолітню історію, власну богословську, літургійну і церковну традицію. Зараз, коли ми відновили і захистили державну незалежність України із столицею в Києві, немає жодних причин для того, щоб серед інших помісних Православних Церков не було рівної їм Помісної Православної Церкви України.
Питання Томосу про автокефалію для Православної Церкви України виходить далеко за межі релігійного. Воно з того ж ряду, що зміцнення армії; що захист мови; що боротьба за членство в Евросоюзі та НАТО. Це – ще один стратегічний орієнтир на нашому історичному шляху. Це – вагома складова нашої незалежности.
Інтеґрація до европейського та евроатлантичного простору – надійний спосіб забезпечити безпеку, розвиток України та гідні умови життя для людей. Така інтеґрація – стовідсоткова ґарантія нашої незалежности. Але хочу окремо наголосити – і ми потрібні Европі, бо без нас Евросоюз не стане завершеним і довершеним проектом. Адже цивілізаційна межа сучасної Европи проходить уздовж північно-східного кордону України.
На континенті всі, хто не засліплений російськими грошима, розуміють, що без незалежної европейської України миру і безпеки в Европі було би менше. Точно менше, а не більше. Без відновлення територіяльної цілісности, суверенітету нашої держави всі кордони в Центральній та Східній Европі будуть непевні.
Війна Росії проти України – це частина пляну Кремля розвалити Европейський Союз і НАТО. Наші воїни на сході стоять на захисті безпеки і добробуту не лише України, але всієї Европи. Отож, до Евросоюзу і до НАТО ми прямуємо не з порожніми руками. У нас сьогодні – ви будете мати можливість це побачити і переконуєтесь вже чотири роки – одна з найкращих армій континенту. Вона істотно посилить східний фланг НАТО. А навзаєм – ми розраховуємо на ґарантії колективної безпеки, які надає альянс.
Дорогі українці!
Відтоді, як ви довірили мені посаду президента України, державний компас впевнено показує на Захід – у бік, протилежний імперії. Його стрілка жодного разу не здригнулася. І запевняю вас, не здригнеться, допоки цей компас знаходиться в моїх руках. Більше того, наполягатиму на закріпленні у Конституції нашого прагнення приєднатися до Евросоюзу і вступити до НАТО. Юристи знайшли формулу, як це зробити оптимально і швидко. До відкриття осінньої сесії Верховної Ради, яке запляновано на 4 вересня, буде зареєстрований відповідний мій законопроєкт. І буду працювати в день і вночі, робитиму все, щоб його ухвалили.
Найнадійнішими ґарантами незалежности України та мирної праці українців є наші воїни: Збройні Сили, Національна ґвардія, флот, прикордонники, СБУ, поліція, інші силові структури. Про те, як змінилася українська армія за чотири роки, можна говорити хоч чотири години, є про що. Але ліпше за будь-які слова промовлятимуть зараз впевнена хода героїв, випромінюючий силу рух техніки та озброєнь і майстерність пілотів.
Народна армія сьогодні звітує перед українським народом, а народ пишається своєю армією. Кожний, хто долучився до її розбудови, кожний, хто в 2014 році відправляв СМС з грошима, хто кинув рідний дім і поїхав волонтером, військовослужбовці, – кожен по праву хай гордиться власним внеском у зміцнення обороноздатности.
Схилімо голови на згадку про героїв, які віддали свої життя за мирне майбутнє України. Вклонімось кожній українській родині, що втратила чоловіка чи сина, матір чи сестру. Вічна пам’ять героям, які полягли в боях за нашу вільну, незалежну Україну. Вічна їм слава!
Прошу вшанувати хвилиною мовчання пам’ять українських воїнів і мирних громадян України, які загинули у війні, що розв’язав російський аґресор. Повік не забудемо, і не пробачимо ніколи.
Дорогі українці!
Наша українська армія – це армія миру. Влітку 2014 року вона успішно звільнила більшу частину Донбасу від бойовиків. А, після того, як сталося пряме вторгнення російських реґулярних військ, міцно тримає оборону на лінії зіткнення. Надійно захищає Україну вздовж усієї лінії кордону з нашою аґресивною сусідкою.
Влада зробила все, аби вплив війни на суспільство був якомога меншим. Свого часу я відкинув пропозиції оголосити воєнний стан, який би істотно обмежив політичні права і свободи громадян. Від часткової мобілізації ми перейшли до формування контрактної армії. Витрачаючи понад 5 відс. ВВП на оборону та безпеку, не знімаючи пальця з курка, зосередилася на реформах і мирному будівництві.
Ми нічого не прагнемо більше, ніж миру.
І ніхто не прагне миру більше, ніж ми, українці.
Справжній мир обов’язково настане на нашій землі. Забезпечити мир і перемогу може тільки боєздатна армія, і вона день за днем стає дедалі сильніша.
„Доки нація бореться, вона живе“, – казав Левко Лук’яненко, автор Акту проголошення Незалежности України. Сьогодні Левкові Григоровичу виповнилося б 90 років. Ми всі глибоко вдячні людині-леґенді за його видатний внесок у боротьбу за волю України і свободу її громадян.
Дорогі співвітчизники!
Ви щойно чули й бачили, як міністер оборони вперше в історії вітав учасників паради словами „Слава Україні“. Найміцнішими стають ті традиції, які народжуються в народі. Які ґенеруються народом і людськими серцями, передаються з покоління в покоління. Серед наших символів є не лише Прапор, Герб і Гимн, про які написано в Конституції, але й національне гасло „Слава Україні! Героям слава!“. Від нього ми почуваємо колосальне піднесення, а наших ворогів корчить як чортів від ладану. Воно саме увійшло в наше життя, а тепер настав час надати йому силу закону. Ось чому подаю до Верховної Ради законопроєкт про зміни до військових статутів, згідно якого це гасло стане головним вітанням у Збройних Силах України.
З 27-ою річницею незалежности України!
Зі сторіччям відродження української державности!
Слава українському війську!
Слава Збройним Силам України!
Слава українському народу!
Україні – слава!