Знову‚ знову і знову… Скільки ж можна? Вночі з 8 на 9 жовтня біля містечка Ічня на Чернігівщині спалахнули величезні‚ на понад 600-гектарній площі‚ військові склади з боєприпасами – з загальною кількістю понад 80 тис. тонн. Відтак почалися страхітливі вибухи. З Ічні та довколишніх сіл довелося евакуювати населення.
Це вже четвертий подібний випадок: у жовтні 2015 року вибухи знищили понад 3‚000 тонн боєприпасів на військових складах у Сватовому Луганської области; в березні 2017 року в такий же спосіб знищено 125 тис. тонн на ракетно-артилерійському арсеналі в місті Балаклія на Харківщині; у вересні 2017 року вибухнули склади боєприпасів біля Калинівки на Вінничині‚ загалом в повітря пішло понад 30 тис. тонн‚ зокрема ракети до систем „Град“.
Що це все значить? Якби в державі панував порядок‚ якби була надійно запевнена безпека кордонів‚ стратегічних об’єктів і безпека людей‚ то вистачило б одного‚ першого‚ випадку‚ щоб унеможливити наступні. Про те‚ що наступні будуть і звідки їх очікувати‚ криком кричали військові і політичні експерти‚ журналісти‚ громадські активісти.
Й от аж на цей раз Міністер оборони України Степан Полторак дійшов до голови по розум: „В мене немає сумніву в тому‚ що це була атака на наші сховища“. То йому потрібно було стільки часу‚ аби зробити цей самоочевидний висновок? Влада так відірвана від реальности‚ так служить сама собі‚ що не бачить‚ що діється внизу‚ на підставовому поземі? Не бачить те‚ що бачать люди‚ всі притомні громадяни?
Пише з Києва мій близький товариш‚ артист Національного академічного театру ім. Івана Франка: „…Ви напевно знаєте‚ що у нас відбувається. Знову вибухнув величезний склад зі зброєю. Це теракт‚ москальський „салют“ автокефалії нашої Церкви. Але ж доки бездарні генерали‚ а може‚ й відверті московські аґенти будуть безкарно чинити зло? Тепер я вже ні скільки не сумніваюся‚ що нам потрібен диктатор-патріот‚ інакше для нашої України знову все закінчиться‚ як було вже не раз…“.
Ну нехай генерали‚ але ж Президент Петро Порошенко не належить до бездарних – то чому ж він досі мириться з такою злочинною безпечністю‚ чому ризикує не лише завтрашнім днем української держави‚ але й власним завтрашнім днем? Адже всі дотеперішні московські провокації та диверсії і всі‚ що ще стануться‚ передусім спрямовані проти нього і покликані дискредитувати його як потенційного переможця наступних президентських виборів. І чи потім не з’ясується‚ що він сам найбільше й посприяв цьому‚ оточуючи себе людьми‚ відданими особисто йому‚ а не Україні?
„Це добре організована і сплянована диверсія Росії‚ – пише для УНІАН в коментарі про Ічню політично-економічний експерт Микола Бабич. – Трагедія сталася саме тоді, коли в Україні розпочалися навчання „Чисте небо“, в яких вперше беруть участь літаки Повітряних сил США. Але, якщо так, де ж тоді були наші Служба безпеки України‚ наша розвідка і контррозвідка? Не потрібно мати сім п’ядей у чолі, щоб спрогнозувати: після Сватове, Балаклеї, Калинівки, Росія не заспокоїться і обов’язково ще щось підірве… Чи готова влада зробити все, щоб запобігти черговій трагедії і ударові проти обороноздатности країни? Я не впевнений. Візьміть СБУ. У більшості співробітників цієї спецслужби в пріоритетах зовсім інші завдання – бізнес колошкати, політичних конкурентів Президента Порошенка переслідувати…“.
Насправді ж річ не тільки у військових навчаннях і не тільки в Томосі для Української Православної Церкви – це все лише приводи для окремих російських провокацій. Кремлеві потрібно створити в передвиборній Україні такий страшний хаос‚ щоб народ відсахнувся від влади. А стратегічною ціллю Володимира Путіна є знищення незалежної української держави.
Все небайдуже‚ все національно свідоме в Україні‚ все відповідальне має бути готовим до нових і нових злочинів з боку Москви. При всій своїй безмежній підступності і підлості‚ вона знов і знов вдаватиметься до вже не один раз застосованих способів‚ і їх не тяжко передбачити.
Перспектива виходу українського православ’я з-під московського духовно-бездуховного диктату вводить Кремль у крайнє шаленство. Не виключені „зелені чоловічки“ в Почаєві‚ навіть у Києві: Москва‚ не моргнувши оком‚ збреше про насильство над московськими церквами і скаже‚ що змушена була йти захищати їх.
А щоб світові у вічі не так впадала московська аґресія‚ відповідне тло створює для В. Путіна його п’ята колона в Україні‚ всякі мураєви‚ рабиновичі‚ вілкули‚ шуфричі‚ бойки‚ льовочкіни‚ новинські‚ добкіни‚ а над ними чорніє зловісна постать головного ідеолога українського капітулянства перед Росією‚ путінського кума Віктора Медведчука. Цими днями він знову повторив‚ що не вважає Росію аґресором. За це одне його треба судити і позбавляти українського громадянства. Ні – ходить по Києву великим політиком. Його зрадницький „Український вибір“ тепер оскаржує в суді рішення Львівської обласної ради застосувати мораторій на використання російськомовної культурної продукції у Львівській області. Ця‚ з дозволу сказати‚ „продукція“‚ за якою стоять московська аґентура і великі московські гроші‚ вже ледве не підім’яла все країнське культурне життя в області.
Ми ще буде свідками гібридної‚ пропаґандистько-диверсійної‚ війни за український захід: В. Путінові вважається‚ що‚ послабивши українство Львова‚ він цим самим знесилить всю Україну. Не розуміє цей неосвічений чоловічок‚ що Холодний Яр – на сході України.
Щодо думки мого товариша про диктатора-патріота‚ то це виглядає утопією. Диктатор в Україні може бути тільки антиукраїнським. Але якщо українці хочуть зберегти свободу і незалежність‚ то повинні поєднати свою вроджену демократичність з твердістю духу і силою зброї. Добро‚ як казав один поет‚ мусить бути з кулаками.