„Так чи інакше все стане зрозуміло, все стане на свої місця і вишикується в єдину красиву схему, ніби мереживо. Стане зрозуміло, навіщо все це було потрібно, бо все буде правильно“.
Льюїс Керролл. „Аліса в країні див“
31 грудня минулого року в ексклюзивному інтерв’ю телеканалу „Прямий“ п’ятий Президент України Петро Порошенко заявив, що в рамках міжнародного військового співробітництва проводилася спецоперація по затриманню російських бойовиків так званої приватної військової компанії (ПВК) „Ваґнер“. Він зазначив, що як Верховний Головнокомандувач ЗСУ він у 2018 році санкціонував згадану спецоперацію: „Я можу підтвердити, що це було питання нашого міжнародного військового співробітництва. І мало це на меті зібрати, витягнути і тих, хто брав участь у терористичній атаці на літак МH-17, і тих, хто брав участь у збитті ІЛ-76 з українськими десантниками в Луганському аеропорту. І тих, хто робив терористичні атаки проти цивільного населення“. Порошенко наголосив, що велика кількість працівників правоохоронних органів, СБУ, працівників розвідки готові давати свідчення по справі „ваґнерівців“.
„Це і є державна зрада. І зараз треба встановити коло осіб, які не просто давали вказівки і зливали цю інформацію росіянам, а ще й намагалися заплутати сліди, знищуючи журнали відвідин, знищуючи докази проведення цієї операції“, – висловився П.Порошенко.
Наприкінці березня ц.р. має відбутися прем’єра першої серії документального фільму міжнародної групи журналістів-розслідувачів Bellingcat про скандальний зрив маштабної операції українських та іноземних спецслужб із затримання групи російських найманців так званої ПВК „Ваґнер“ і про те, хто в оточенні В. Зеленського ймовірно причетний до „зливу“ секретної інформації.
Це – політичний удар по команді В. Зеленського, який все ще продовжує заперечувати проведення такої спецоперації. Президент України назвав „маячнею“ інформацію про „злив“ спецоперації із затримання „ваґнерівців“.
„Володимире Олександровичу, ви дуже помилилися, коли намагалися стверджувати, що нічого цього не було“, – звернувся П. Порошенко в згаданому телевізійному інтерв’ю до В. Зеленського. – Від вас зараз залежить, в якому вигляді там буде представлена Україна, бо паскудити Україну по всьому світу я точно буду намагатися вам не дати“.
До речі, ще у вересні минулого року колишній очільник Офісу президента Андрій Богдан в інтерв’ю журналістові Дмитрові Ґордону заявив, що спецоперація щодо „ваґнерівців“ зірвалася після дзвінка людини з найближчого оточення Зеленського. За словами Богдана, „там все навіть гірше“.
Керівник Bellingcat Хрісто Ґрозєв не сумнівається, що з огляду на значну кількість доказів операція таки проводилась. Він вважає, що операція була продумана ґеніяльно. В інтерв’ю виданню „Новое время“ журналіст зазначив: „Я ніколи не бачив такого хорошого проєкту, який зробив із російських спецслужб посміховисько, клоунів. І потім держава відмовляється від цього виграшу і каже – ми цього не робили. Це для мене дуже дивно“.
Журналіст Bellingcat вважає, що операція могла стати безпрецедентним успіхом в історії спецслужб: „Останній раз щось подібне робив ізраїльський Моссад в Етіопії 70 років тому“.
Відповідаючи на питання про можливі причини провалу спецоперації, очільник Bellingcat припустив, що міг бути наказ відкласти її фінальну фазу. Він назвав це „дуже поганим рішенням держави Україна“. Якщо йдеться про зраду, то, за словами Х.Грозєва, це міг бути „засекречений дзвінок“ або „навіть натяк, який нашими засобами не виявити“.
Хай там як, але з наближенням дня презентації фільму-розслідування Bellingcat в Офісі президента України почали нервувати. Журналістам стало відомо, що Х. Грозєву телефонував особисто А. Єрмак. Головний редактор „Цензор.НЕТ“ Юрій Бутусов пише, що голова Офісу президента „обговорював, як можна пояснити свою позицію, дізнатися, що буде у фільмі“.
За інформацією тижневика „Дзеркало тижня. Україна“, прагнучи не допустити виходу фільму, найближче оточення Президента намагалося залучити до вирішення питання заступника голови МІ-6 Лі Лоуренса, який наприкінці лютого відвідав Київ. Видання стверджує, що під час зустрічі у штаб-квартирі Головного управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР МОУ) керівник військової розвідки Кирило Буданов і заступник голови Офісу презилента Роман Машовець намагалися переконати Л. Лоуренса, щоб МІ-6 вплинула на Bellingcat і не допустила виходу фільму. Понад те, оглядач відділу міжнародної політики „DT.UA“ Володимир Кравченко пише, що через день високопоставленому британському розвідникові, цього разу в компанії із запрошеним на зустріч послом Великої Британії в Україні Меліндою Сіммонс, довелося вдруге вислуховувати від Буданова та Машовця настійні прохання Банкової“.
Нагадаємо деякі фраґменти цієї малоприємної для української влади історії. 24 липня 2020 року начальник ГУР МОУ Василь Бурба (призначений на посаду президентом Порошенком) і перший заступник голови СБУ Руслан Баранецький (призначений на посаду президентом Зеленським) прибули до Офісу президента України для доповіді про проведення завершальної стадії операції.
Разом із В.Зеленським були присутні глава Офісу А.Єрмак, перший заступник секретаря РНБОУ – голова комітету розвідки Руслан Демченко, заступник глави Офісу з питань оборони Роман Машовець і секретар президента Марія Левченко. Вона, до речі, не мала допуску до державної таємниці, а отже не мала права бути на цій нараді.
А.Єрмак категорично наполягав на перенесенні операції, мотивуючи свою позицію тим, що веде переговори з помічником президента Росії Дмитром Козаком, а затримання „ваґнерівців“ зашкодить початку перемир’я на Донбасі, заплянованого на 27 липня 2020 р.
В.Бурба і Р. Баранецький переконували В.Зеленського, що операцію переносити не можна, оскільки терористи ось-ось будуть в Мінську, і вони вже зареєстровані на ранковий рейс літака 25 липня до Стамбулу. Тож зупинка операції може привести до її провалу.
Проте виліт „ваґнерівців“ таки було перенесено на 30 липня. У висліді всі 33 „ваґнерівці“ були затримані КҐБ Республіки Білорусь у ніч на 29 липня 2020 року.
Варто нагадати і про таке. 3 серпня під час наради у І.Зеленського керівник ГУР генерал-полковник В. Бурба заявив, що операція провалена і причина цьому – зрада. Він вимагав перевірити на поліграфі всіх, кому було відомо про операцію. Генерал наполягав, щоб перевірили його самого, А. Єрмака, Р. Демченка та Р. Машовця.
На повідомлення про існування ймовірного “крота” чи “кротів” в оточенні президента Зеленський не зреаґував. Не було ухвалено жодного рішення щодо перевірки ймовірно причетних до скандалу. Офіційне розслідування провалу маштабної спецоперації так і не почалося. Натомість був звільнений із займаної посади В.Бурба.
За інформацією відомого журналіста Юрія Бутусова, цьогоріч з В.Бурбою зустрічалась довірена особа президента Зеленського. Колишньому очільникові ГУР МО було запропоновано “відступні” – зайняти посаду посла України в Австралії в обмін на публічне спростування скандалу з “ваґнерівцями“, відмови від інтерв’ю і будь-якої співраці з Bellingcat. В. Бурба від цієї далеко не джентльменської угоди відмовився. 22 лютого 2021 року його сім’я без попередженняя була виселена з будинку, що охоронявся, високопоставленого розвідника позбавили документів прикриття. Втім Національна поліція таки спростувала інформацію про те, що колишнього керівника ГУР МО, носія надважливих державних секретів, позбавили державної охорони.
Ще б пак, 31 березня 2017 року в Маріуполі підірвали автомобіль, в якому перебував заступник начальника відділу контррозвідки управління СБУ Донецької области полковник Олександр Хараберюш. Того ж року, 27 червня, був учинений замах на командира спецназу ГУР – полковника Максима Шаповала. Від потужного вибуху він загинув на місці…
Безумовно, жодна держава світі не застрахована від появи шпигуна у вищих ешелонах влади. Але в такій дражливій ситуації як скандал з „ваґнерівцями“ надто оптимістично очікувати, що Білий Дім наважиться надати Україні статус основного союзника США поза НАТО (major non-NATO ally).
В інтерв’ю програмі Axios для каналу HBO В.Зеленський загадав про перспективи членства в Північноатлантичному альянсі: „Ми вдячні за все. Але якщо ми, українці, і Україна хоче бути рівноправним членом альянсу, рівноправним членом НАТО… Це одне з найважливіших питань безпеки – тієї самої безпеки, про яку говорить президент Байден. У такому разі в мене є дуже просте питання: пане президенте, чому ми досі не в НАТО?“
В. Зеленському навряд чи було доречно ставити Джо Байденові таке питання, не давши раду зі скандалом з провалу спецоперації розвідки. Адже завдано відчутного політичного ляпаса репутації та авторитету української держави.
Непрофесійні дії української влади (надто коли йдеться про захист секретів держави) не можуть не породжувати на Заходу поважні сумніви стосовно надійности та передбачуваности українського керівництва як партнерів.
Страусина позиція української влади, тотальне замовчування/заперечення вкрай підозрілої історії лише посилює недовіру в суспільстваі до високопосадовців.
Найвище державне керівництво України зіткнулося з кризовою ситуацією, описаною в багатьох підручниках зі зв’язків з громадськістю і книжках, присвячених методам управління. Подія сталася, система зруйнована, інформаційне висвітлення ситуації почало розвиватися незалежно від бажання Офісу президента і ґаранта Конституції замовчати провал спецоперації. Через свій непрофесіоналізм українська влада почала панікувати, робити помилки.
У кризовій ситуації передусім треба бути чесним і відкритим. Але замість того, щоб визнати реально існуючу проблему і розробити відповідну стратегію, влада не знайшла нічого ліпшого, ніж заперечувати очевидні речі та іґнорувати оприлюднені документи. Вже розсекречені. Заперечувати очевидне – погано, не заперечувати – ще гірше. Доводиться обирати те, що погано, але не гірше поганого.
У висліді був вибраний помилковий алгоритм поведінки: влада взялася переконувати суспільство і світ, що спецоперація не проводилась, а отже й не було витоку конфіденційної інформації.
В інформаційному потоці державного рівня найцікавішими, найціннішими, ключовими є заперечення, спростування. Це – абетка кожної поважаючої себе розвідувальної служби. Тому політичні аналітики, розвідники дуже пильно стежать за тим, хто саме і що саме заперечує, відтак намагаються зрозуміти причину такої поведінки.
Саме на цьому й акцентує керівник Bellingcat Х.Грозєв: „Для нас завжди виклик, коли держава щось заперечує. Ми завжди намагаємося відреагувати на таке. Зазвичай держава, яка все заперечує, – це Росія. І ось вперше відбулося так, що факт, який здавався очевидним, заперечує Україна“.
27 серпня минулого року в етері ток-шов „Право на владу“ на телеканалі „1+1“ ексгенпрокурор Юрій Луценко розповів про маштабну спецоперацію українських спецслужб, яку почали проводити ще 2018 року і яка могла мати величезний успіх у протистоянні з Росією.
4 вересня 2020 року, інформаційну бомбу підірвав народний депутат від „Европейської солідарности“ Володимир Ар’єв. Він заявив, що в його розпорядженні є повний пакет документів щодо всіх „ваґнерівців“, задокументованих українськими спецслужбами. Це, зокрема, протоколи розшифрувань розмов вербувальника з „ваґнерівцями“, підписані старшим слідчим СБУ, підозри, які подавались до суду й підписані відповідальною особою Офісу генерального прокурора.
На думку депутата, все це „доводить цинічну брехню влади, яка намагалася приховати факт проведення цієї операції, яка насправді є унікальною й показує, наскільки якісно українські спецслужби навчилися працювати в бойових умовах з 2014 року“. В.Ар’єв зажадав негайного створення Тимчасової слідчої комісії. Не вдалося. Навіть після того, як він оприлюднив частину „ваґнерівських“ документів.
У державах сталої демократії існує система нагляду за роботою спеціяльних служб.
Так, у США в 1994 році був ухвалений закон „Про розвідувальні служби“, у складі парляменту створений Комітет у справах розвідки та безпеки США, здійснюється безперервний моніторинґ роботи спецслужб з боку Конґресу та його профільних комітетів. Існує Комісія у справах спеціяльних служб Сейму Республіки Польща. Нічого подібного в Україні досі немає.
10 вересня у приміщенні інформаційної аґенції „Інтерфакс-Україна“ в Києві відбулася прес-конфренція „Загрози національній безпеці України“, яку провели Юрій Луценко і Олександр Турчинов. Присутні мали можливість довідатись про ймовірні подробиці спецоперації, брутально проваленої на фінальному етапі внаслідок зливу цілком таємної цілком інформації з владних кабінетів.
12 вересня 2020 року генпрокурорка Ірина Венедиктова повідомила, что в Державному бюро розслідування відкрито справу за фактом можливої спецоперації…
Виконуючий обов’язки директора ДБР Олексій Сухачов на засіданні Верховної Ради 3 березня 2021 року запевнив присутніх, що справу про зрив спецоперації щодо „ваґнерівців“ активно розслідують, проводяться допити, в тому числі глави Офісу президента А. Єрмака.
Минулого року електронна петиція з вимогою створення парляментської тимчасової слідчої комісії (ТСК) з розслідування справи „вагнерівців“ 13 вересня набрала на сайті Верховної Ради необхідні для розгляду 25 тисяч голосів. 16 вересня народний депутат Роман Костенко від фракції „Голос“ зареєстрував у парляменті проєкт постанови про створення ТСК.
Однак „слуги народу“ вирішили за ліпше прислухатися до „арґументів“ народного депутата Нестора Шуфрича: „Цієї слідчої комісії у Верховній Раді України не буде, тому що не було доповіді, не було спецоперації, це – абсурд. З точки зору парляментського контролю ми можемо перевіряти тільки ту інформацію, яка нам виглядає достовірною“…
5 березня ц.р. В.Ар’єв з трибуни Верховної Ради закликав негайно створити парляментську Тимчасову слідчу комісію з розслідування зриву спецоперації по затриманню „ваґнерівців“. Він наголосив, що Офісу президента Зеленського не вийде зробити вигляд, ніби нічого не було. „Спочатку в Офісі Президента заперечували, що була взагалі така спецоперація. Потім злилися. І всі, хто говорив про злив спецоперації „ваґнерівців“, ходили на допити в ДБР, де їх питали, де вони цю інформацію отримали“, – нагадав В.Ар’єв. – Зараз ми переходимо до етапу торгу, коли заступник Єрмака говорить про те, що „можливо, це попередній Президент злив цю спецоперацію“. Таким чином вони визнають, що спецоперація щодо „ваґнерівців“ принаймні існувала. Хоча не можуть навіть додуматися до того, що лише чинний президент може мати доступ до деталей спецоперації на фінальному етапі“.
Чи підштовхне Володимира Зеленського фільм-розслідування Bellingcat до усвідомлення конечої потреби ухвалення давно назрілих кадрових рішень для зміцнення національної безпеки і для нього самого? Чи зрозуміє український президент важливість функцій розвідувальних служб і як треба з ними співпрацювати?
Чи, можливо, в Офісі президента плянують спеціяльною ухвалою РНБОУ заборонити художній фільм про про зрив операції з „ваґнерівцями“, який за інформацією П. Порошенка збирається знімати всесвітньо відома компанія Netflix?
Дарма. Переглянувши кінострічку, глядачі і в США, і в інших країнах світу так чи інакше матимуть змогу зрозуміти, як саме президент Зеленський вирішує питання національної безпеки України.