Basic HTML Version
ні можемо сказати, що тільки ідейність і посвята, високий моральний дух
дозволили молодим воякам витримати це пекло сталі і вогню. 10 днів та
ночей (з 13 по 22 липня), в оточенні „Дивізія" сковувала основні сили во
рога, що намагався „зі сходу" взяти Львів, і це дало змогу багатьом ти
сячам цивільних втікачів податися на Захід. Під Броди поїхало 11 тисяч
вояків, майже трьом тисячам вояків „Дивізії" вдалося прорватися із ото
чення, і вони стали ядром новозформованої дивізії. Приблизно стільки
ж дивізійників групами та поодинці влилися в ряди УПА, де показали
своє високе військове знання, хоробрість, відвагу і моральну стійкість".
Крім того, учасники бойових дій під Бродами стверджують, що понад дві
тисячі потрапили у полон, більшість з них - це поранені. Ось як описує ті
жахіття дивізійний поет Василь Де-ву, у вірші „Брідська елегія", написа
ному відразу після прориву:
Болота... болота... Скрізь могила одна.
Куди ступиш - то гріб, гробом кожний окіп,
гробом кожний ручай...
Де ж це так?!
Не питай... Гробом села, городи...
Гріб на гробі... це БРОДИ.
Серед тих численних, що залишились навіки на брідських полях чима
ло синів-одинаків. Мати одного з них, Є. Циленкова, присвячує героям
символічного вірша під назвою „В вічну пам'ятку для вас":
Посажу я квітку синю,
Квітку синьо-золоту, -
Ти боровся за Вкраїну,
Дав їй силу молоду. ...
...Ізаквітне буйним цвітом
Квітка синьо-золота
Прапор Слави - України,
Тож була твоя мета. ...
Дивізійний капелян о. І. Нагаєвський у своїх „Спогадах польового ду-
ховника" без будь-яких вагань ствердив, що „численні могили україн
ських дивізійників в Галичині, Словаччині, Югославії та Австрії з напи
сами „Поляг за волю України" були, є і будуть свідками, в ім'я чого бо
ролися українські вояки під час Другої світової війни". І з перспективи
дванадцятирічної незалежности України не втратили своєї актуальности й
ці його слова: „Ця боротьба продовжується і буде продовжуватись аж до
повної і кінцевої перемоги тієї великої ідеї".
Своїх безсмертних побратимів та їхній з честю виконаний вояцький
чин увічнив дивізійний поет Олег Лисяк словами:
...В боях ішли шляхом вояцьким
Дивізії, баталіони і полки,
Карпати, Таври, Татри й Альпи
Промандрували наші вояки.
72