Basic HTML Version
свого народу і України під Бродами, в боях у Словаччині, Югославії, Ав
стрії. Вони вірили у правильність своїх переконань та у слова св. Єванге
лія: „Христос визволив нас на те, щоб ми були свобідні. Тож стійте і під
кормигу рабства не піддавайтесь знову". (Св. Павло до Гал., 5:1)
Привітаймо тих із них, хто є з нами сьогодні, вклонімося їм низько за
гідно пройдений шлях боротьби, полону, каторги, поневіряння поза рід
ним материком. Втішаймося, що дочекалися вільної України, котра по
стала внаслідок їхньої та багатьох попередніх поколінь вірності ідеї сво
боди. Вояків-дивізійників не захитали не залежні від них бойові невдачі,
дух вони зберегли непереможний, про що так ясно говорить Богдан Бора
у вірші „Вірю".
Вірю у силу твою, Україно,
Вірю, що кат не покоритьтебе,
Вірю й дивлюся в майбутнє спокійно,
Наче у небо ясне й голубе.
Відомо, що ідея створення дивізії належала тодішньому німецько
му губернаторові Галичини О. Вехтерові, котрий, як стверджує у сво
їй статті „Дивізія „Галичина" - історичні передумови та сучасна
оцінка" Богдан Якимович, „ні в якому разі не мав наміру радитися з
українцями про доцільність її створення". У березні 1943 року голову
Українського Крайового Комітету (УКК) Костя Паньківського, ко
трий також очолював львівський осередок Українського Центрально
го Комітету (УЦК) і був заступником провідника УЦК, професора
Володимира Кубійовича, було викликано на розмову до губернатора,
і тоді стало зрозуміло: „Нас не питають, хочемо ми чи не хочемо ди
візії, а лише в чемній формі була поставлена вимога про співпрацю".
Німецькій військовій машині треба було рятувати важку ситуацію на
фронтах - саме для цього створювалися чужинецькі дивізії. Коли
УЦК вирішило, що підтримуватиме творення дивізії, проф. В. Кубі-
йович був її промотором і вів усі розмови і переговори з німцями та
ніс усю відповідальність за цю справу.
Богдан Стасів
-
дивізійник, учасник бою під Бродами, потрапив у по
лон і перебув на спецпоселенні у Московській області. У своєму матерія-
лі „Чому ми йшли до дивізії „Галичина"?" підкреслює: „Дивізія „Галичи
на" була українським легіоном у складі німецьких збройних сил від літа
1943 до травня 1945 року. З української сторони її творили з ціллю бо
ротьби з московсько-більшовицькими збройними силами, а також з ціл
лю формування зародку української національної армії, що при відповід
них обставинах вступить у бій за волю українського народу, за створення
Української Самостійної Соборної держави. Зовсім інше, звичайно, мали
на меті німці, що вже явно програвали війну".
Виїхавши на фронт після однорічного вишколу, „Дивізія" дістала при
значення другої оборонної лінії в околиці галицького містечка Броди, де
відбулися важкі бої з Червоною армією та прорив близько села Княже.
Володимир Малкош - учасник боїв під Бродами, член УПА, ув'язне
ний 1946 року, відбув покарання у Нарильських таборах, пише: „ Сьогод-
71