Basic HTML Version
тання про створення руського університету, а громада вже почала скла
дати кошти на допомогу студентам, які на знак протесту проти переслі
дування української мови в університеті виїздили зі Львова. 22 грудня
1901 року М. Л. писав з галицького сойму: „Нагляче внесене руськіх по
слів про засноване руського універститета у Львові не пройшло тепер під
наради, бо посли, видячи, що те внесене не одержало би потрібної біль-
шости, взяли його тим часом назад".
Про виїзд студентів на чужину М. Л. писав 15 грудня 1901 року: „Русь
кі студенти зі Львова порозміщувалися в університетах в Чернівцях і
Кракові, а найбільше у Відни. В Галичині завязав ся комітет, який збирає
фонди, потрібні на підпомогу біднішим студентам, а на руки того комі
тету зложено вже до 13 с.м. 9429 корон і 52 сотиків". До збирання по
жертв на користь студентства негайно приєдналася і „Свобода" - 27 лю
того 1902 року було вміщено відозву про складання пожертв і заробітча
ни в Америці відгукнулися на заклик. Газета розповідала, що одна дівчи
на, яка заробляла 5 долярів на тиждень, дала на освіту доляра - п'яту
частку тижневого заробітку. Читачі жертвували по 10-15 центів, але по
доляру дали й Симеон Петко, Максим Вавриняк, Михаїл Бобик, Захар
Лига, Петро Зварич і кілька інших. Читачі зазначали в листах: „З трьох
часописів тільки „Свобода" піднесла ту справу щиро".
У Галичині йшлося не тільки про надання можливости навчання укра
їнській молоді, а й про її право вчитися рідною мовою. 31 грудня 1901
року М. Л. писав: „Сойм зачав ся традиційними промовами нового мар-
шалка гр. Андрія Потоцького і намістника; перший сказав також кілька
слів по-руськи, а другий говорив виключно „w urzedowym jezyku". Опіс
ля зложив д-р Олесницький іменем руських послів заяву, в котрій за ви
борчі шахрайства і послідні сумні події на Львівськім університеті засте
ріг проти погляду намістника на сойм галицький як на чисто польський,
скритикував поступованє польської соймової більшосте взглядом дома
гань представників руського народу, а на конец підніс, що если соймова
більшість буде і дальше ігнорувати справедливі жаданя руського народу,
то руські посли будуть мусіли опустити сойм".
З Америки Антон Бончевський негайно відгукнувся у „Свободі" (27
лютого) повідомленням, що на протест львівських студентів проти по-
льонізації „американська Русь також не хотіла остати по заду".
Переслідування української мови і українського студентства у
Львівському університеті призвело до виїзду української молоді в інші
вищі школи. 23 січня 1902 року М. Л. писав з сойму: „Тепер, коли в на
слідок сецесії руського студентства із Львівського університету зачали
в Відни з конечности (не думайте, що з любови до Русинів!) звертати
трохи більше уваги на те, що діється в Галичині, була найлучша пора
ударити як найостріше на ті лайдацькі порядки, які позаводила тут
польська шляхта. Тоді центральне правітельство було би мусіло хоч
дещо зробити для Русинів, а так, після промов на нуту „Мир вам, бра-
тя" та „Де згода в родині" остане все по давньому. Руські студенти роз
містились вже по чужих університетах. Найбільше їх записало ся до
49