Basic HTML Version
Галичина золотая
Медом, молоком тече;
Бідний мужик згине з нужди
Єсли з неї не втече.
Голий, босий і голодний
Просить смерти - /пай нема.
Щоб довго не мучитись
Спасе його чужина.
Заробітчан об'єднував Руський Народний Союз, який підтримував їх
духовно і матеріяльно. 2 жовтня 1902 року „Свобода" оголошувала:
„Р.Н.С. посилає кожному членові задармо часопис „Свобода", правдиву
руську газету, щирого приятеля робітника, котра учить Русина-робітника
доброму, учить його, як має честно жити и бути добрим Русином".
Заробітчани це відчували і цінили. Марко Голуб писав 11 серпня з Ка
нади: „Я переглядав уважно до сего часу кожний нумер „Свободи", поне-
же одна только „Свобода" стоїть моцно в обороне прав руських за мо
рем". Читач в ч. 46 підписав свій допис як „Приятель": „Свобода" красно
воює тепер против агентів від тьми і я маю надію, що вона остане з ча
сом одиноков сильнов часописов на поли людяного поступу межи незря
чими". А читач В. в ч. 47 написав: „Як би не „Свобода" зі своїми окреми
ми виданнями, то прийшло б ся хиба на всіх тих Русинів махнути рукою
та сказати: вони пропащи, для них нема вже ратунку".
Вірний шлях був не тільки в об'єднанні зусиль для матеріяльного
виживання, а й для налагодження шкільництва. Антон Бончевський
був одним з засновників „Просвіти" в Америці. 30 січня він писав у
статті „Потреба просьвітної спілки": «В Америці, на жаль, друкуєсь
ледве три часописи, що виходять раз на тиждень, а то „Свобода", „Ам.
Р. Вістник" і „Світ". З тих трех ледве одна „Свобода" друкуєсь чистою
живою рідною мовою і провадить своїх читачів совістно вперед, а про-
чі ні, бо в них передовсім свої власні інтереси на переді. „Свободу" зда
лось би значно розширити, бо на днесь вже за мала і не годна навіть
найважнійшого помістити, що приносить кожний тиждень. А що допер-
ва говорити о чисто просвітнім і научнім матеріялі?"
Водночас налагодження української шкільної справи в Америці було
важким передовсім з матеріяльних причин. „Свобода" 29 травня засте
рігала: „Учителям в старім краю, котрі мають охоту прибути до Аме
рики, відповідаємо, що наш нарід ще не має таких шкіл, в яких міг би
дати утримане учителям. В Америці руський учитель мусить ще знати
дяківку і провадити хор, щоби міг зробити життя".
У „Свободі" за 1902 рік не було вісток про шкільництво в Америці, з
чого можна зробити висновок про те, що українські школи були ледве у
пелюшках. Зате про освіту у старому краї писали багато. Особливо го
стро стояла проблема українського університету у Львові. Практично в
кожному числі „Свобода" вміщувала огляди життя в Галичині, які над
силав М. Л., і майже в кожному порушувалася справа університету. Ав
стрійський парлямент і галицький сойм навіть ще не обговорювали пи-
48