Basic HTML Version
життя, забав, концертів та домашніх прийнять, в яких молодий правник,
весела і винахідлива людина, брав активну участь. Як потім розповідала
моя мати, він підкуповував служницю в домі Федаків, щоб дізнатися за
вчасу, в якого кольору сукнях панни прийдуть на баль, щоб він зміг при
нести їм відповідних кольорів квіти. Він запросив мою маму в неділю,
після обов'язкової „дванадцятки" в церкві Святого Духу, поїхати з ним
відкритим фіякром ген аж на Високий Замок і тим спричинився до „сен
сації", яка в ті роки означала ледве не моральний скандал.
Та водночас з подібними безжурними витівками д-р Луць став щирим і
вірним приятелем родини Федаків і таким залишався до кінця свого життя.
Він називав мою бабуню „мамусею", тісно контактував з усіма членами на
шої родини. Саме він був одним з нечисленних гостей під час вінчання тітки
Олі з Євгеном Коновальцем і відтоді був його надійним товаришем, допо
магаючи, після закінчення війни, усіма способами вже з Америки.
Як це сталося, що доктор права, делегат Уряду ЗУНР до Вашінгтону в
1921 році посвятив відтак ціле своє дальше життя „Свободі" - мені не ві
домо. Але відомо, що віддався розумом і серцем редакційній праці,
службі щоденникові, котра виповнювала кожний день його діяльного,
вкрай напруженого життя, аж до відходу у засвіти.
Мабуть, не помилюся, стверджуючи, що глибоке вдоволення він мав
не тільки з редагування, не тільки з добору відповідного матеріялу, але
також із писання власних статтей на прерізні теми.
Особливо характеристичними для його журналістичної творчости були
статті на теми українських визвольних змагань, політичних подій в Україні
після Першої світової війни. Його улюбленою темою були Шевченкові ро
ковини, які покликали на папір вродовж тих 22 роки ряд знаменитих стат
тей і також доповідей в різних осередках українського життя в США і Кана
ді. Рівночасно він ніколи не пропускав нагоди, щоб не написати знову про
Український Народний Союз і про важливість ролі українців в США.
Він щиро і дуже відповідально цікавився тут поселеними українцями, їх
нім життям і іншою національною місією. Тому коли очолив „Свободу",
почав старатися, щоб уроджені тут українці стали також співучасниками
українського життя, і саме з його ініціятиви від 1933 року почав при „Сво
боді" виходити англомовний „Український Тижневик" („Ukrainian Weekly").
Одним із його найсміливіших задумів в тому самому напрямі було
видання англомовної енциклопедії України. Перший її том коштом
УНС появився ще за життя д-ра Л. Мишуги, а другого він, на жаль,
не встиг побачити, але видання цих двох томів - один з найбільших
успіхів головного редактора „Свободи".
Пов'язання редакторської і громадської праці було знаменним для
ред. Мишуги, хоча ці дві здібності не завжди ходять у парі. Але не має
сумніву, що став він славним саме завдяки тим двом умілостям - пи
сати і промовляти. Не маючи родини І родинних обов'язків, він увесь
час, енергію і сили віддав від 1926 до 1955 року „Свободі" та УНСою-
зові, а через них і українській спільноті. Розпочинаючи свою працю у
„Свободі" членом редакційної колегії під проводом головного редак-