Basic HTML Version
Ольга КУЗЬМОВИЧ
„ЩОСЬ ЛІПШОГО НЕ ЗБУДУЄМО"
Від недовгого часу кімнату головної редакторки нашої „Свободи" при
крашає портрет визначного українського журналіста д-ра Луки Мишуги.
Так склалося, що мій куточок в редакційному приміщенні дозволяє мені
при писанні завжди дивитися на цей портрет. Ба, що більше - мені постійно
здається, що й д-р Л. Мишуга дивиться на мене зі своїм характеристичним
легким усміхом, немов спонукуючи до щораз нових „Про це і те".
Та й чи можна дивуватися, що саме ця постійна присутність біля мене
вірного приятеля нашої родини, а рівночасно славного головного редак
тора „Свободи" додає мені охоти та настрою до писання?
Не один раз, піднісши голову із писання, вдивляюся в його добрі, надзви
чайно проникливі очі та пригадую наші короткі але незабутні життєві зу
стрічі, знову і знову в душі вклоняюся його легендарній відданості „Свобо
ді", якої ніхто не зумів досі наслідувати. Не раз ми жартували у нашому
тісному родинному колі тут, вже на американській землі, що д-р Луць (як
ми називали його у нашій родині) не маючи щастя зі своїми молодечими
симпатіями - у першу чергу з моєю мамою - одружився зі „Свободою" та
залишився її вірним цілих 22 років, аж до своєї смерти в 1955 році.
У молоді роки він зовсім не виказував журналістичних здібностей, і
ніхто не міг передбачити, що саме журналітика і політика стануть голо
вним змістом усього його життя. Тут щасливу ролю відіграла та обста
вина, що після смерти матері юний Лука опинився під опікою свого
стрийка, славетного співака Олександра Мишуги - опікою не лише мате-
ріяльною, але й моральною, культурною, виховною. Студент Лука немов
потрапив в інший світ, адже в товаристві Олександра Мишуги завжди
можна було зустріти непересічних осіб, стрий брав Луку зі собою у твор
чі подорожі по Европі. Відтак студії у Відні дали йому можливість вхо
дити в найкращі інтелектуальні і культурні кола. Втім, там і його самого
високо цінили і шанували - за знання, природний гумор і щедрість.
Саме завдяки стрийкові-співакові Л. Мишуга запізнався з родиною
Федаків, у якій в той час були на виданні дві дівчини - моя мати і моя
тітка Оля, що відтак стала дружиною Євгена Коновальця. Роки напере
додні Першої світової війни у Львові були сповнені жвавого товариського
43