Basic HTML Version
тора Омеляна Рив'кжа, він дуже скоро здобув собі своїми статтями
престижне місце, а в 1933 році перейняв пост головного редактора і
вже не залишив його аж до смерти.
Для мене особливо цікавим було те цілковите змінення стилю і плину
життя д-ра Мишуги - від „європейських" років з інтенсивними товарись
кими взаєминами до престижного і відповідального посту редактора єди
ного на американському терені і найстаршого у світі українського щоден
ника. При тому редагування „Свободи", відповідальність за її зміст не
були в роки його праці легкими. Не лише було мало кваліфікованих
журналістів, які б хотіли працювати у „Свободі", але й надання їй певно
го українського напряму було досить складним завданням. Не бракувало
з того приводу конфліктів редактора з проводом УНС, зокрема спричи
нених атакою на „Свободу" протиукраїнських сил, які люто напосілися
на д-ра Л. Мишугу. На щастя газети і всієї громади, він умів в найкращий
спосіб на це зареаґувати та влучно і вичерпно відповісти. Характеристич
ними й досі актуальними є кінцеві слова його відповіді на ці непорозумін
ня: „Я був, є і піду, а „Свобода" була переді мною і буде по мені. Щоб
вона була надалі провідною, мусять її вести справді провідні люди. Ве
дуть ідея і авторитет, розум і характер".
Дивлюся на портрет д-ра Мишуги, - він немов говорить сьогодні мені
ці слова, сповнюючи мене почуттям якоїсь особливої радости та гордос-
ти, що доля звела мене з цією вийнятковою людиною, в такій мірі відда
ною „Свободі", що й сьогодні саме ім'я його накладає відповідальність
на працівників „Свободи", що прийшли після нього, на яких дивився і ди
виться своїм лагідно-критичним зором з цього свого портрету.
І все ж, при цій особливій відданості „Свободі", не тільки вона потре
бувала його уваги, його знання і енергії. Палкий патріот, він жив і діяв
для загальної української справи - усі довгі роки перебування в США.
Приїхавши сюди в 1921 році як дипломатичний представник Західньо-
Української Народної Республіки у її фінансовій місії, він працював над
збиранням грошей для неї, з агодом - для визвольної боротьби та для
акцій УВО. Саме у зв'язку з його участю в УВО він, ризикуючи своїм
становищем у США, перевіз велику суму долярів до Данціґу, щоб звідти
передати ці гроші для акцій УВО в Західній Україні. За дивним збігом об
ставин, саме я була вибраною для перевезення грошей з Ґданську до
Львова: старші наші конспіратори розраховували на те, що дівчину-гім-
назистку ніхто не запідозрить у перевезенні „контрабанди" і не перевірят
име на польському кордоні. Вибрала мене для цього завдання моя мати,
а завдячуючи цьому, я мала нагоду познайомитися з д-ром Л. Мишугою,
провести декілька днів у прегарній надморській місцевості Цоппот, щоб
відтак везти зашиті у спеціяльному поясі доляри до Львова. Для мене д-
р Мишуга здався мІльонером, який долярами підтримував підпільну ор
ганізацію, керівником якої був його приятель, член нашої родини. Ніхто
вже не зрахує, скільки тисяч долярів перейшло через чесні руки д-ра Л.
Мишуги для української справи в Україні, зокрема на її західніх землях.
Минуло багато років від того часу, проте наші завдання на американській
45