Basic HTML Version
Андрій СИНЯВСЬКИЙ
ДУМКИ ПРО НЕБО
(фрагменти)
...Сьогодні все, що пов'язане з релігією, розуміється настільки спіриту-
ально, що вже невідомо, чи є Господь насправді, чи Він лише символ наших
гуманних схильностей. Дикун, котрий уявляє Бога у вигляді злого звіра,
менше святотатствує, ніж філософ-ідеаліст, який замінив Його гносеоло
гічною алегорією. Христос воскрес буквально, відчутно, у плоті і постав як
очевидність, всупереч фарисейським абстракціям. Він пив і їв з нами за од
ним столом і апелював з допомогою чуда, тобто речового доказу.
^
sfc
%
Господи, дай же про Себе знати. Потверди, що Ти мене чуєш. Не чуда прошу
- подай хоч ледь помітний знак. Ну, нехай, наприклад, з куща вилетить жук.
Жук - це цілком природно. Ніхто не запідозрить. А мені буде досить, я вже
здогадаюся, що Ти мене чуєш і даєш про це зрозуміти. Скажи тільки: так чи
ні? Маю я рацію чи не маю? І якщо маю, то нехай паровоз з-за лісу прогуде
чотири рази. Це ж так легко - прогудіти чотири рази. І я вже буду знати.
Істинно християнські почуття протилежні нашій природі, аномальні,
парадоксальні. Тебе б'ють, а ти радієш. Ти щасливий у висліді нещасть,
які падають на тебе. Ти не втікаєш від смерти, а тягнешся до неї і зазда
легідь уподібнюєшся мертвим. Здоровій, нормальній людині це здається
дикістю. Природа вчить боятися смерти, уникати страждань, плакати від
болю. А тут все навпаки - протиприродно (кажуть гуманісти), надпри
родно (кажуть християни). І ніяких далекоглядних розрахунків (нехай я
краще тут перетерплю, щоб там раювати - розрахунок лихоїмця. Зво
ротні реакції виникають мимовільно. Але варто „простити кривдника" - і
на душі стає весело, ніби розрубано вузол, якого годі розв'язати найбіль
шою силою. І якщо цю легкість взяти не наслідком, а причиною, то про
щення і будь-яка інша зворотня реакція на заподіяну кривду виявиться
нестримно, без зусиль і спеціяльних завдань. Не подолання єства, а його
заміна якоюсь іншою, нам незнайомою природою, яка вчить хворіти,
страждати, вмирати і позбавляє обов'язку боятися і ненавидіти.
Людина живе для того, щоб вмерти. Смерть дає життю сюжетну
спрямованість, єдність, певність. Вона - логічний висновок, до якого
приходять шляхом життєвого доказу, не провалля, але акорд, який го
тується задовго, починаючи від народження. У порівнянні з вмерлими
221