Basic HTML Version
ною. Тому ви не знайдете жодного документального підтвердження торгівлі
живим товаром в історичних джерелах, хоч заможні турки XVII-XIX ст. по
любляли мати гареми з невільниць. Тепер Туреччина є „переправною базою"
для торговців живим товаром. Але статистика свідчить, що серед ділків, що
займаються цим бізнесом, пальму першости тримають вірмени. Перше місце
з купівлі жінок посідають, як не дивно, Німеччина, Югославія та Йорданія.
А серед жінок, які продаються, найбільше росіянок, українок, білорусок та
молдаванок. Але питання, чи називати невільницями жінок, що добровільно
погоджуються на продаж, в найкращому випадку, риторичне.
Освіта знаходиться на досить високому рівні. До речі, у 1928 році була
здійснена правописна реформа, внаслідок якої турки тепер послуговують
ся адаптованим варіянтом латинки. Базова освіта складається з вісьмох ро
ків навчання. Окрім державних закладів освіти, існують альтернативні при
ватні установи. Після закінчення ліцею всі випускники складають загальне
тестування зі всіх дисциплін, враховуючи спеціялізацію (гуманітарні, точні
науки). Така система функціонує також в Японії та Німеччині. На прохання
Росії, турецькі науковці розробляють тестування для шкіл Москви та Пе
тербургу. За результатами тестування зараховують до університетів (попе
редньо кожен зазначає, до якого університету і на який факультет хоче
вступити). У випадку, якщо випускник школи протягом трьох років не
склав тестування, навчання навіть за кордоном йому не зараховується.
Реалії ісляму
Найпоширенішою релігією Туреччини є іслям, а саме ортодоксаль
на його течія. Турецьке розуміння ісляму характеризується толе
рантним ставленням до інших віросповідань, націй та культур, пев
ною справедливістю й терпимістю, якою намагаються подолати при
родну войовничість населення. Проілюструвати це можна на прикла
ді: після пограбування Царгороду у 1204 році християнами-латинни-
ками, греки, ослаблені в боротьбі, мали вибрати, під яку владу їм
вигідніше підпасти. Вони надали перевагу туркам-мусульманам над
„фанатичними і неситими християнами-латинниками" (Кримський А.
Історія Туреччини. - Київ-Львів: Опір. - 1996.-С. 19).
На території Туреччини проживає також населення християнського,
юдейського віросповідання. Але саме через толерантне ставлення до ін
ших націй та релігій не виникає конфліктів на етнічному та релігійному
грунті. (Проблема курдів має, радше, політичний, а не етнічний харак
тер). Навіть у питанні шлюбу, на відміну від православ'я, мусульманам
дозволено одружуватися із християнами та євреями. Можливо, через те
емігранти, не відчуваючи ворожого ставлення або загрози примусового
втручання у внутріетнічні питання, швидко асимілюються і розчиняють
ся в загальній масі населення Туреччини. Часті випадки також переходу в
іслям, оскільки спільним між трьома основними релігіями є використан
ня Старого Заповіту як частини Святого Письма.
Дисципліна та глибоке вкорінення засад моралі є характерною ри
сою ісляму. Мусльманину належить п'ять разів на день робити намаз,
якому обов'яково передує абтест (релігійне обмивання). Загалом це
192