Basic HTML Version
Володимир ПАНЧЕНКО
НАШАМОВА - РІК 1863-ій
(До 140-річчя Валуєвського циркуляру)
В історії української мови було чимало драматичних
моментів:
вона не раз офіційно заборонялася, ставилася „під сумнів", лукаво
витискувалася зрізних сфер ужитку царською (у XIX cm.), або ж ра
дянською (у XX cm.) владою заради „общєрусскаво язика"... При
чому кожного разу проблеми лінгвістичні набували гострого полі
тичного характеру. Українська мова оголошувалася
результатом
польської (чи австрійської) інтриги; спроби відстояти її права ото
тожнювалися з сепаратизмом і націоналізмом, відмови українців
від рідної мови всіляко
заохочувалися.
Перегорнімо кілька сторінок цього сумного літопису, знати який
варто кожному, в Україні сущому.
Цензор хвилюється
Наприкінці червня 1863 року на ім'я міністра внутрішніх справ Росії Петра
О. Валуєва надійшло подання голови Київського цензурного комітету Но-
вицького, в якому той повідомляв, що до його відомства надійшов рукопис
„Притчі Господа нашого Ісуса Христа на українській мові розказані". Голо
вний київський цензор висловлював сумнів щодо потрібности такого видан
ня. Навіщо, міркує Новицький, учням-українцям читати Євангеліє по-україн
ськи? Адже освіта по всій Росії „проізводится на общєрусском язикє і употре-
блєніє в учіліщах малороссійскаво наречія нігде нє допущено". Та й „боль-
шінство малороссіян" таким становищем цілком задоволене.
Посилання на думку „большінства малороссіян" особливо вражає: воно
(„большінство") начебто глибоко обурене самим порушенням питання про
українську мову, оскільки вважає, що „наречіє іх, употребляємоє просто-
народьєм, єсть тот жє русскій язик, только іспорчєнний вліяниєм на нєґо
Польщі". Не варто думати, що Новицький захоплювався проведенням ре
ферендумів, - він посилався на емпіричний досвід. Бо ж і сам, напевно, на
лежав до незліченного числа малоросів, в яких обставини імперської Росії
генерували енергією національного самозаперечення. Навіщо ще якесь „на
речіє", коли „общєрусскій язик... ґораздо понятнєє"?
А далі в цензора починає спрацьовувати політичний рефлекс. Збіль
шення числа українських видань на початку 1860-их років викликає в
нього тривогу щодо загрози „обособлєнія малороссійской народності". В
активізації українства Новицький навіть убачає „руку Варшави"! І це
його побоювання вельми характерне.
164