Причини появи „євразійського" руху перед Першою світовою війною
вбачаємо в наростанні ознак кризи в суспільно-політичному житті трьох
аналогічно подібних континентальних імперій - Австро-Угорської, От а
манської і Російської. Посилення відцентрових національних рухів, пози
ція, зайнята західньою соціял-демократією і російськими більшовиками
(ми тепер знаємо - з тактичних міркувань) щодо прав народностей, по
ставили під загрозу імперський устрій на величезних обширах Европи,
Азії та Африки. Потрібне було якесь інше виправдання для панування
над більшими і меншими народами, ніж груба сила чи „божественне пра
во" монархів. Кожна імперія шукала своїх засобів. Вдалося мало що -
Австро-Угорщина і Туреччина як імперії перестали фігурувати на карті
світу. В Росії ж була своя специфіка. Тут перемогла більшовицька рево
люція, а більшовики, як відомо, записали до своєї програми пункт про
право націй на самовизначення „аж до відокремлення".
Це страшенно налякало великодержавників: їм ввижався крах імперії,
особливо після того, як на окраїнах виникли незалежні держави, відкри
лися перспективи вільного розвитку для гноблених народів.
Треба пам'ятати, що певний час більшовицька партія змушена була ро
бити деякі тимчасові поступки щодо національних вимог колишніх окра
їн: проводилися, наприклад, „українізація" в Україні, в Середній Азії по
чалося національне розмежування. Необхідно було, на думку більшови
ків, будь-що рятувати імперію. Захід потіснити було неможливо, тож за
лишався шлях на Схід - конче треба було утримати в рамках Російської
держави (в імперському відродженні якої вони не сумнівались) її східні
посілості. Легалістсько-монархічні, православно-церковні, інші відверто
імперіялістичні теорії не підходили - епоха стала іншою. Тому й було ви
найдено концепцію „евразійства", побудовану на підміні політико-юри-
дичних чи економічних реальностей об'єктивними географічними данос-
тями для виправдання єдности й неподільности гігантської території від
Балтики до Тихого океану. Такий підхід, завуальовуючи географічними
термінами справжню дійсність, нейтралізував і послаблював антиімпері-
ялістичнІ сили спротиву.
За такою схемою конкретна держава - Московське царство - Росій
ська імперія - зникла і з'являлася Евразія: не було завоювань і екс
пансії, а була „організація євразійського простору". Не було грабунку і
визиску, а було мирне співжиття, симбіоз у рамках однієї держави.
Тут же видніються початки пізніших безпорадних ідеологічних нісеніт
ниць про добровільне входження народів до Російської держави. Хи
мерна теорія „евразійства" вміло приховує суть взаємин: хто є кінь, а
хто вершник у співжитті народів у імперії. Це був останній вал, на яко
му окопалися великодержавники за кордоном, в еміграції, а тим часом
у Радянській країні відбувалися капітальні зміни. За допомогою бага-
тообіцяючих гасел партії вдалося приспати пильність народів і знову
відновити імперію, хоча й під іншою назвою. 1922 року, як відомо, з'я
вився Союз. Спочатку і В. І. Ленін схилявся до назви „Союз соціяліс-
тичних республік Европи і Азії", але потім було знайдено ще кращу,
131