Basic HTML Version
Юрій КОЧУБЕЙ
ЩО ЦЕ ТАКЕ -„ЕВРАЗІЙСТВО"?
Коли розвалювалася совєтська імперія, на сторінках російських газет
і журналів зарясніло слово „евразійство". Почули ми його не тільки від
політиків, але й від авторитетних вчених.
Візьмімо для початку визначних спеціялістів, знавців у своїх галузях
і громадських активних діячів. Хто не знає академіка Д. Лихачова, ав
тора глибоких досліджень стародавньої літератури. Виступаючи на по
зачерговому з'їзді народних депутатів СССР 3 вересня 1991 року, ака
демік Дмитро Лихачов (уже покійний - Ред.) закликав до збереження
Союзу, бо, мовляв, „розвал його потягне за собою катастрофічну заги
бель усіх наших республік". І далі: „Ми - велика Евразія, і ніхто не ви
креслить із культури її спільного минулого". А. С. Аверинцев, видатний
візантолог і філософ, ще 1988 року писав, що „після завоювання Ка
занського і Астраханського ханств Русь усе більше стає ареалом Евра-
зійським - в інший спосіб, але не менше, ніж Візантія. Вона також сама
собі світ". Дуже популярний історіософ Л. Гумільов гордо прорік на
сторінках „Нашего современника" (1991, ч. 1: „Взагалі мене називають
євразійцем - і я не відмовляюся... ".
„Евразійський" підхід до розв'язання питань сучасности демонструє і
наш земляк з Донецька, академік АН України В. Мамутов: „Радянський
Союз, як і в минулому Російська імперія, є суспільство євразійське..."
З'явилася і спеціяльна стаття про „евразійство" в журналі „Комму-
нист", ніби на глум перейменованому затим у „Свободную мьісль". Стат
тя (автор І. їсаєв) і справді з наукового боку кваліфікована, досить об'єк
тивна. А політичний сенс цієї публікації збагнемо у вступному слові, де
сказано: „Знайомство з євразійською концепцією допоможе читачеві кра
ще уявити багатоскладність проблеми духовного оновлення суспільства,
створення нашої державности (підкр. моє - Ю. К.), зокрема і як Союзу
суверенних „європейських" та „азіятських" республік.
Тож логічно перейти тепер і до політиків - подивитися, як вони сприй
мають „евразійство", як ставляться до нього. У листі до учасників зу
стрічі в Алма-Аті з приводу створення Співдружности Незалежних Дер
жав 8 грудня 1991 року запропонував назвати цей новий організм „Спів
дружність європейських і азіятських держав" . А член-кореспондент АН
СРСР Г. Шахназаров, пишучи про „три самовизначення російської демо
кратії", які б мали врятувати, на його думку, „єдиний, неділимий" кора
бель під назвою „СРСР", що йшов на дно, зазначив: „Потрібно підтверди
ти своє відповідальне ставлення до народів, що входили до складу СРСР,
128