Basic HTML Version
душ. Понад дві третини цього населення - 703,699 душ - були українці
(В. Загоруйко „По страніцам історії Одєсси і Одєщіни", 1957, с.61).
На землях нинішніх Запорізької, Дніпропетровської, Миколаївської
та Херсонської областей в різний час існували вісім козацьких Січей:
на острові Хортиці, на острові Томаківці, на Чортомлицькому Річищі,
то на річці Кам'янці, на Базавлуці, в урочищі Олешках, над річкою
Підпільною (Нова Січ). Перенесення Січі з одного місця на інше зале
жало від багатьох причин - як економічних, так і політичних. Але
цього не хочуть помічати кабінетні „новоросівці". Вони настільки за
сліплено зводять мури вигаданого конгломерату, що зазіхнули навіть
на батьківщину Запорозького війська.
Замахнулися „новоросівці" також на Тираспольський район Молдови.
Певно тому, що саме на цих землях стояли тривалий час чорноморські
козаки, багато хто й оселився там. Зазначимо, що ще донедавна - до 60-х
років - у селі Ближній хутір була українська школа. Що ж до Тирасполя,
то це місто виросло з молдавського села Суклея - і Новоросія тут ні до
чого. А от про землі війська Донського, що також входили до Новоросій
ської губернії, а нині - в складі Російської федерації, вони завбачливо не
згадують. Тим часом ті землі заселяли кріпаки-втікачі з Росії та Украї
ни, яких називали „черкасами". Вони заснували місто Черкаськ (з 1805
року Новочеркаськ). Українці великою мірою вплинули на мову та звичаї'
тамтешнього люду. Варто відзначити тривалу приязнь запорозьких і дон
ських козаків, які разом і проти царя повставали, й загарбників били.
Справді, нелегке завдання вигадали собі університетські одеські на
уковці - через двісті з гаком років відродити „золотий вік дворянства" й
населити „новоросами" землі, де завжди - в далекі часи, і нині - українці
складали більшість населення.
127