Basic HTML Version
місто, посилається на книжку Алєксандра де-Рібаса, - той пише, що в
Одесі не відчувалося ні національних, ні релігійних непорозумінь. А
хто заперечує? Проте чи варт оминати й таке місце в його книжці:
„Перші жителі були запорожці й прибульці до Новоросії, перші товари
привезли сюди чумаки" („Старая Одеса. Історіческіє очерки і воспомі-
нанія Алєксандра де Рібаса", 1894, с. 79)?
Втім, „новоросівці" замахнулися не лише на Одещину. Одещина - це
тільки частка південної України. Інші її терени також не чужі нашому
древньому народові. У перших століттях нашої ери землі нинішньої Хер
сонщини забуяли-зацвіли під працьовитими руками слов'ян. Наприкінці
X століття велика частина Херсонщини ввійшла до складу Київської
Русі. У 30-40 роках XIII століття цю землю спустошили монголи. Близь
ко 1400 року Литовсько-Руське князівство звільнило Херсонщину від
степових нападників, та вже в другій половині XV ст. до 1775 року (з пе
рервами) північна частина межиріччя Дніпра та Інгульця входила до
складу володінь Запорозької Січі. Двоглавий російський хижак закруж
ляв у небесах Таврії під час російсько-турецької війни 1768-1774 років.
Сусідня з Херсонщиною земля на честь прихильника моряків і риба
лок святого Миколи Угодника (та за ім'ям адміністративного центру)
стала називатися Миколаївщиною. З десятого століття ця територія вхо
дила до складу Київської Русі. Потім її захопили татаро-монголи. З дру
гої половини XIV століття Миколаївщина перебуває під владою Литви,
проте вже в середині XV більшу її частину загарбали кримські татари.
З утворенням Запорозького козацтва в 40-их роках XVI ст. північ
на частина Миколаївщини ввійшла до його володінь. 1709 року засно
вано Олешківську Січ (тепер Цюрупинськ).
У другій половині XVIII ст. на Миколаївщині виникло Бузьке козацьке
військо; в 1787-1791 роках полк бузьких козаків брав участь у російсько-ту
рецькій війні. 1797 року воно перетворене на державних селян, проте 1803
року відновлене в кількості трьох п'ятисотенних полків, що до них були за
писані бузькі та красносельські станиці з адміністративним центром у місті
Вознесенську. Військо воювало проти Туреччини в 1806-1812 роках та су
проти Франції в 1812-1814 роках. 1817 року козацтво на Миколаївщині злік
відовано, а козаків із родинами обернено на військових поселенців.
Протягом XVIII-XIX століть населення Чорноморського краю зроста
ло за рахунок переселення із центральної та північної України. Скажімо,
на Миколаївщині тільки 1744 року засновано 13 слобід, які нараховува
ли 357 козацьких і 563 посполитих дворів. Саме з запорозьких хуторів
виросли такі міста, як Еіинськ, Крилів, Табурище, Крючків тощо. А на
Херсонщині на початку XIX ст. вихідці з Чернігівщини заснували 32
села. Й хоча до багатих степів Чорноморщини посунули гурти сербів, ро-
сіян-старообрядців, німців, арнаутів (албанців), болгар, молдаван, гагау
зів, українці переважали й надалі. Напередодні реформи 1861 року в
усій колишній Херсонській губернії, тобто на території нинішньої Хер
сонської, Кіровоградської, Миколаївської та Одеської областей (без Із
маїл ьщини) було 1,083,852 душі населення, а в самій Одесі - 102,525
126