Basic HTML Version
XII століття вона входила до складу Галицького князівства. Себто Кілія
була відома як давньоруське місто ще до об'єднання 1199 року Галицько
го й Володимиро-Волинського князівства в єдину державу.
По тому, як на заході України-Русі зміцніло Галицько-Волинське
князівство, великого значення набуває торговельний шлях Дністром
до Чорного моря. Розростаються міста: Малич Галич, Берлад, Рома-
нів-торг, перебував серед них Білгород.
А тепер звернімо свої думки до міста, вік якого „новоросівці" нама
гаються вкоротити більш як удвічі, аби довести, що воно не україн
ське. Перші згадки про Одесу датовані початком XV ст. У книзі про
фесора В. К. Надлєра „Одеса в перші епохи її існування", що вийшла з
друку 1893 року, читаємо: „Збереглася цілком певна звістка, що 1413
року польський князь Владислав відіслав із Коцюбея кілька кораблів
із хлібом до обложеного турками Константинополя". По-різному нази
вають Одесу тих далеких часів: Коцюбів, Качикленов, Гаджибей. Про
те найчастіше зустрічаємо назву Качибей. Під цією назвою Одеса впер
ше згадується в „Литовському Літописі" 1415 року.
1578 року Чорноморським краєм проїздив посланець короля Стефа-
на Баторія. Він стверджував, що в соляних озерах між Качибеєм і Ти-
лігулом добувають сіль українські козаки. Отже, крім давньоукраїн
ських поселень у Причорномор'ї з'явилися козацькі селища. Кількість
їх зросла по зруйнуванні Запорозької Січі. Тоді Одещина перебувала
під зверхністю Туреччини й Кримської Орди та мала назву Ханська
Україна, або ж Ганщина. Козацькі поселення мали назви Нерубайське,
Нерушай, Усатове, Лиманське. Так вони йменуються й донині. А в селі
Нерубайському збереглося навіть козацьке кладовище.
14 вересня 1789 року Хаджибей (так звали Одесу турки) та збудовану
ними ж у другій половині XVIII століття фортецю „Ені-Дунья" („Новий
Світ") здобули чорноморські козаки (на чолі з Антоном Головатим і За
харом Чепігою) та російськими солдатами (під орудою Іосіфа де-Рібаса).
По тому, як ущухла стрілянина, Хаджибей розпочав нове життя. Історик
В. Загоруйко писала: „Першими поселенцями Одеси були 98 козацьких
родин - 440 душ, і 20 офіцерів (козацьких отаманів) на чолі з осавулом
Черненком, які заснували передмістя Пересип". Крім того, коли Чорно
морське козацьке військо було переселене на Кубань і Тамань, багато хто
з козаків із родинами оселився в передмістях Одеси: Близьких і Далеких
Млинах, Слобідці, Бугаївці, Молдованці, Першій та Другій заставах.
„Новоросівці" хотіли б переконати легковірних, що єкатєрінинські дер
жавці прийшли до Причорноморського краю на безлюдні землі. Проте
навіть тоді, крім згаданих міст і поселень, лише на Одещині 150 сіл . Зго
дом до них додалися поселення Задунайської Січі.
1793 року остаточно приборкано повстанців села Турбаї - і бага
тьох із них оселили на Одещині.
Незважаючи на це, економіст Є. Стріґунов насмішкувато пише, що
росіяни, оселяючись на Одещині, „не знали, що це українська земля".
А російський філолог В. Скалкін, аби довести, що Одеса не українське
125