Basic HTML Version
Русі. Переломним моментом в історії тогочасних складних взаємин у
Карпатсько-Українському басейні став 860 рік, коли київський князь Ас-
кольд, злучивши більшість руських племен, перемагає Візантію і підно
сить авторитет Русі на незнану раніше висоту. Наступні два десятиліття,
аж до загибелі Аскольда у 882 році, були періодом грандіозної розбудови
усіх державних інституцій. Однією з княжих турбот було зміцнення кор
донів. Тоді-то й будуються перелічені закарпатські фортеці, завданням
яких було прикриття карпатських перевалів і оборона краю від можли
вих напасників з Півдня. На оборону ж Північного напрямку, звідки при
йшли угри, ці укріплення, мабуть, не були розраховані, що й показали
події 894 року, через які Ужгород вперше потрапив на сторінки історії.
Нестор так повідомляє про них: „Ішли угри мимо Києва горою, що
зветься Угорська. І, прийшовши до Дніпра, стали вежами..." Відзначимо,
що крім Угорського урочища у Києві був відомий і Ольмин двір - за іме
нем тодішнього угорського вождя Алмоша. Нестор висловився про цю
подію доволі обтічно. Детальніше про неї розповідає угорський анонім
ний літописець XIII ст. у творі „Про діяння угрів", де мовиться, що угри
прийшли воювати з київським князем, причому у відкритому бою пере
могли його. Останнє, імовірно, є перебільшенням угорського літописця,
який, як і Нестор, мусив догоджати замовникові. Але сам факт нападу
угрів на Київ не підлягає сумнівам. Тоді якраз могутній древлянський
племінний союз боровся проти чужинської, варязької династії, яка зайня
ла Київ, і цілком міг спрямувати на нелюбого їм князя Олега угрів. Олей
сам уклав союз з мадярами, пообіцявши всебічне сприяння в справі
утвердження їх на землях між Дунаєм та Тисою. Уграм було виділено
спеціяльних провідників, аби зробити мінімальною шкоду від їхнього
проходження через Русь. Хоч повністю такої безпеки досягти не вдалося
(закарпатські перекази яскраво розповідають про це), а проте угри про-
минули-такі усі руські землі, узявши за свої кочів'я край далеко за Ти
сою. Отже, у Києві було все ж укладено якусь відповідну угоду.
Олегові вдалося зміцнити свою владу на теренах усієї Русі. Серед пле
мен, які беруть участь у його поході на Візантію 907 році, Нестор знов
називає слов'ян. Причому цей похід був уже не тільки морським, як по
передні походи князів Києвичів, а й сухопутним: „Вирушив Олег на ко
нях і в кораблях". Кіннота, імовірно, рухалася саме через карпатські пе
ревали. Це ж логічно припускати і про наступні походи київських князів,
у тому числі й знамениті балканські походи Святослава. Проте поразка
Святослава від греків, його загибель від печенігів і наступна усобиця
між його синами підірвали вплив Києва на західні околиці Русі. Північні
(а можливо, і південні) схили Українських Карпат було завойовано поля
ками. Тому Володимир Святославович ходив проти Польщі та відвою
вав Перемишль, Червен, інші прикарпатські міста. Цей похід Нестор да
тує 981 роком, хоча сучасні вчені вважають, що у цьому місці хроноло
гія дещо наплутана. Після возз'єднання Прикарпаття перед Володими
ром логічно поставало питання про Закарпаття. Нестор справді повідо
мляє про похід Володимира у 993 році на хорватів. Якщо тут ідеться про
102