Basic HTML Version
роботах, як і не забракло нас у всіх млинах смерти — концтаборах
Гайнріха Гімлера.
Нашу кривду, наш біль, наші жертви, нанесені німцями, ми,
затиснувши зуби, сприймали із збройним спротивом. Ми не
плакали! Ми не вміємо плакати, і тому може нас не було чути так як
інших. Може нас і не було видно, як інших, бо навіть і тут наші
„приятелі" зуміли підтасувати нас під квоти поляків, росіян,
румунів, чехів і Бог-зна кого ще.
Але ми були активними учасниками Другої світової війни! Ми
не втікали з фронтів, ми не ховалися, не йшли назаріз без спротиву, хоч
стікали кров'ю і потом та вмирали не гірше інших на розтерзаних
згарищах збанкрутованої гітлерівської „Нової" Европи... А з нами
йшли наші дівчата, наші жінки, наші матері... І їх не жаліла, не
милосердилася над ними здичавіла, хоч і „цивілізована", людина
гітлерівської смертоносної машини.
II
Равенсбрюк...
Гарне, мале містечко, розташоване над озером Шведтзее, в
мекленбурзькій частині Німеччини, недалеко на північ від Берліну,
було спокійне й тихе. Нікому з довколишніх мешканців й в голову
не прийшло ніяке підозріння, коли пізньою осінню 1938 року
приїхала сюди валка вантажних автомашин і почали якісь будови з
другої сторони озера.
Будували новий концтабір... Будували його для жінок-в'язнів.
500 привезених із Саксенгавзену в'язнів-чоловіків під наглядом СС
працювали цілу зиму, а вже на весну 1939 року виросло там нове
місце болю, нещастя і смерти.
Вже влітку 1939 року привезено туди перші жертви. Було їх 867.
Майже самі молоді німки, яких забрано з мішаного кацету в
Ліхтенбурзі. Щонайменше половина з них були т. зв. „політичні", а
решта підпадала під категорію „кримінальних". Крім перших 14
бараків для в'язнів, побудовано тут велику швейну робітню, яка
мала заготовляти обмундирування для частин СС, внутрішню
тюрму (бункер), кухню, а згодом крематорій та газові печі. Все це
було обведене густим частоколом і колючим дротом, з вартівнями
та баштами для СС, як і окремим місцем для тренування собак-
звірюк, що помагали німцям, як справжні їхні вірні пси.
Адольф Гітлер, прийшовши до влади в Німеччині 1933 року,
встановив однопартійну диктатуру, якій мусіло підкорятися все.
Ніяких компромісів, ніякої критики, ніякого непослуху. А хто тому
противився чи навіть виявляв найменше незадоволення, опинявся
за дротами концтаборів.
Щоб здійснити таку програму нелюдськости в центрі цивілізо-
98