Basic HTML Version
'басейн — він дивився у житлову зону, де ось-ось мали обізватися
кулемети.
Втікачі непомітно вилізли з води, перебігли попід плятформою
і невдовзі, лежачи на узліссі, зважували ситуацію: куди дме вітер і в
якому напрямку слід їм рушати, щоб не вскочити із води в полум'я...
І в цю мить сталося неймовірне: вітер, круто розвернувшись,
погнав лісове полум'я геть від табору. Отже кулемети мають
мовчати. Тим часом втікачі, перехрестившись, рушили в далеку
дорогу. Але то вже була інша повість.
— А як же Грицько?..
Тепер наш діялог нагадував якесь священнодійство. Запитання
й відповіді давно відомі наперед. І мовби повторюючи слова
ненаписаної трагедії, завчено відгукувався Михайло:
— Його взяли на тиждень раніше. Вдома взяли, від дітей.
Вигадали додаткові злочини, розстріляли одразу ж після суду.
Насправді мене б належало розстріляти — я його підбив. — І після
скорботної павзи додавав: — Завжди одного розстрілюють.
В цій завченості було щось страшне — ніби знов і знов
повторювався розстріл.
Так, я вже знав: якщо втікає двоє або декілька — завжди одного
розстрілюють. Найчастіше під час затримання: за вигаданий опір,
за небажання спинитися тощо. Це неписане правило діє й сьогодні,
коли пишуться ці рядки. Виграш подвійний: і закон виглядає
гуманно, і страху більше — бо неможливо передбачити, на кого
впаде смертельний вибір.
Часом я думав: як могли ці двоє літніх мужиків виявити таку
легковажність? Аджеж вони підготували втечу задовго до пожежі.
їм лишалося дожити в таборі по кілька років — навіщо ж було
ризикувати? А коли вже втекли, чи варто було приходити в рідне
село? Хіба ж не ясно, що там на них чигала засідка?
Грицька ще можна якось збагнути: потягнуло до дітей. А як
зрозуміти Михайла? Це було те життя, якому не судилося
продовження в дітях. Жіноча ласка для Михайла обмежилася
цнотливими поцілунками —двадцятилітнім парубком він рушив на
війну, яка вже не відпустила його до коханої Насті. Чого ж він
зазирав до її обійстя? Хіба ж не ясно, що за чверть століття Настя
перестала бути дівчиськом, котре його колись цілувало?..
Та, мабуть, людину в цьому світі веде не лише логіка — і снує
те, чого ми не здатні навіть назвати, не тільки пояснити.
О^^^^ О
96