Basic HTML Version
а її душею була в ті роки зовсім не студентка, а учителька і дружина
інженера Олена Теліга. Вони додавали нам ще більше почуття
одности — Михайло був з Кубані, походив із старого козацького
роду, а Олена — дочкою проф. Шовгенева і матері з білоруського
роду, була вихована в Росії і довший час навіть не знала української
мови.
Мені повелося часто зустрічати Телігів у студентській харчівні
на вулиці Мйодовій, де можна була за 25 грошів з'їсти велику
тарілку смачної юшки. Однак вечорами, коли не було іспитів в
університеті, усі сходилися до домівки студентської громади, яка
була для нас справжнім домом на чужині. Там, у маленькій
кімнатці, призначеній для урядування, де ми, „звичайні студенти",
не мали доступу, просиджувала Олена у товаристві Олега Штуля,
що був головою громади, та кількох інших наших активістів-
студентів — Бориса Вітошинського, Любка Ортинського, Богдана
Коваля, Ростика Сочинського, ведучи палкі розмови. Інж. Теліга у
цьому, як правило, не брав участи, а оподалік, звичайно у кухні, грав
на своїй улюбленій бандурі. Протилежно до своєї дружини, він був
незвичайно спокійний, мовчазний, повздержливий, але на Олену
глядів, як на образ. Його захоплення Оленою передавалося усім
студентам. Бо як можна було нам, молодим, не захоплюватися
цією молодою (їй було тоді ЗО років!) жінкою, привабливою, з
темпераментом за десятьох і з вийнятковою інтелігенцією!
Це вона була духовним провідником усіх студентів, вона
надавала напрям програмі, часто виступаючи з блискучими
доповідями, які ми слухали, затамувавши подих, бо до всіх своїх
прикмет була вона ще й блискучою бесідницею та знаменитою
декляматоркою. Розуміється, те, що говорила, було часто
контроверсійне та не для всіх сприйнятливе, тим більше, що вона
часто критикувала наше політично-громадське життя і ніколи не
бракувало їй цивільної відваги це зробити. І нам, що були по
молодечому запальні, саме це подобалося. Із тих „років поривів"
пригадую дві доповіді, які мали на мене вплив, а стосувалися
жіночого питання: „Якими нас прагнете" і „Сліпа вулиця". Щойно
тепер, з перспективи понад 50 років, прочитуючи знову ці доповіді,
я зрозуміла, чому саме вони мали такий вплив на мій особистий
світогляд, з яким я пройшла ціле життя. У першій з них Теліга
висміювала погляд українських літераторів на жінку-українку і тут
під обстріл попали і Маланюк, і Мосендз, а вже зовсім немилосерд
но Пачовський із своєю картиною Галі „В білім ліжку, у неґліжку,
у неґліжку, гей!.."
Але не лише поетів критикувала вона за їхнє поняття завдань
української жінки. Вона також мала застереження до деяких
85