Basic HTML Version
У добу молодечих поривів, у ці останні передвоєнні роки,
студіюючи журналістику у Варшаві, мені вперше довелося відчути
справжню соборність, коли я — галичанка з крови й кости — у
студентській громаді та в щоденному житті пізнала ряд осіб із най
різноманітніших областей України. Між ними були і генерали армії
УНР Марко Безручко та Всеволод Змієнко, і проф. Іван Огієнко
(пізніше митрополит Іларіон), і подружжя Телігів. Але найкращою
картиною цієї соборности була таки студентська домівка, де
переважали студенти з Полісся, Волині, а то й постійні мешканці
Варшави, діти саме тих військовиків, що залишилися там після
Першої світової війни. Але їх ніхто не уважав за „зрадників народу"
і вони були з нами у цій студентській громаді, де „галичани"
становили меншість. Громада мала суто націоналістичне обличчя,
84