Basic HTML Version
будинок, де була колись польська гімназія.
Я вчив математики і фізики. Одного разу прийшов до нас їхній
учитель тих самих предметів. Побачивши кабінет фізики, яким я
завідував, він похвалив, що такого кабінету вони не мають навіть у
вищих учбових закладах. Сказав і похопився, бо, мабуть, такої
правди не можна було йому виявляти. Були випадки, що наодинці
у розмовах з нами вони говорили правду про своє життя.
Приїздили різні інструктори і влаштовували з учителями
конференції про наші нові завдання в навчанні. Випитували
кожного з нас про наше особисте життя і то докладно з деталями,
головно про політичну діяльність. Пригадую, що один з нас,
Теодосій Ковальський, сказав, що він, будучи на студіях у Ґраці,
заснував студентський соціялістичний гурток. Сказав це, думаючи
похвалитися перед новою соціялістичною владою, але тоді вони
почали розпитувати докладно про ту його діяльність, політичні
переконання, так, неначе б це був злочин, який треба розслідити.
Нам всім аж жаль стало Ковальського. Він думав похвалитися, а тут
впав у халепу. Так воно й вийшло, бо за якийсь час його вивезли
разом з жінкою і за ним слід пропав. Ми зрозуміли і навчилися
дечого з совєтського життя: нічим не хвалитися, не виявляти
самостійної думки, ініціятиви. В них цього не цінили, навіть не
любили, а вимагали бути сірим, бездушним працівником, щоб
лише слухати їхніх вказівок і точно виконувати накази, без жадного
роздумування, критики.
Почалися акти терору, вивози, а то й вбивства, люди
пропадали. Спершу вивозили поляків, військових, поліцаїв,
урядовців, польських колоністів. Совєтській поліції, НКВД
дісталися в руки списки членів Організації Українських Націона
лістів, яких переслідували за Польщі, і тоді почали винищувати їх. З
наших учнів також пропало кілька, наприклад, Зенко Брикович,
дуже добрий учень. Ходив до школи і от одного дня не прийшов,
пропав. Ніхто не питав, що сталося з ним, де подівся, а головне —
чому його забрали, за що. Люди боялися відверто виявляти якісь
симпатії.
Совети створили цілу мережу „сексотів" (секретних сотрудни-
ків) з наших людей, яких попросту змушували співпрацювати з
НКВД і доносити про своїх знайомих, приятелів, що вони роблять,
говорять, чи не виступають проти советської влади. Якщо хтось не
згодився співпрацювати, його самого вивозили на схід. їх
змушували співпрацювати секретно, зобов'язуючи тримати це в
тайні навіть від своїх рідних. Це були нещасні жертви совєтської
шпигунської системи.
У кожній установі НКВД старалося мати таких шпигунів. Були
7 7