Basic HTML Version
старався повернути радіо, але обвинуватив Шпирку, що той нібито
робить наклепи на Тетієвського — порядного, невинного чоловіка.
Але чесний Шпирка відважно стояв на своєму.
Представники нової влади трималися від нас осторонь, не
входили в якісь ближчі позаурядові розмови, хоч ми були цікаві
довідалися про їхнє ставлення до нас, про життя, яке й нас чекало.
Ми бо ілкся їх, не знаючи, „що в них сидить", що від них можна
сподіватися, про що говорити, а про що ні, і як говорити.
До нас давніше, бувало, приїздили інспектори, вчителі з інших
шкіл і .ми їх приймали навіть у своїх домах, дружили. Ми також
їздили прогулянками до Золочева, Рогатина, Крем'янця на Волині,
де були наші гімназії. Всюди нас приймали дуже щиро, просили
переночувати в їх хатах, і зав'язувалися між молоддю особисті
сердечні контакти. Ми і в себе приймали гостей з інших міст і шкіл.
Одного разу сказали нам, що до нас приїде делегація учнів
середньої школи з Димера коло Києва і буде зустріч з ними. Ми
дуже зраділи, думаючи, що щось цікавого побачимо, довідаємося.
В той день ціла школа зібралася у великій спортовій залі. Гості
гийшли на імпровізовану сцену. Одна з їхніх учениць почала
чи,.валяти їхні школи, життя, навіть політику і „потішала" нас, що
ьони приносять нам таке саме життя. Ми дивувалися, як вона гарно
про все говорила, але її словам-похвалам ніхто не вірив, бо ми вже
мали нагоду пізнати їхню неправдомовну пропаганду. Потім вони
заспівали кілька пісень і заграли на струнних інструментах. Ми
також привітали їх, подякували, і тоді сказали нам, що можемо
ставити запити. Не пригадую, чи були якісь запитання. Ми чекали,
що можна буде поговорити з ними ближче, що їм дозволять
зустрітися з нашими учнями, познайомитися особисто і навіть
відвідати нас вдома. Але провідник програми не дозволив, і їх всіх
гуртом забрав зі собою, так як прийшли.
Одним з перших питань, яке ми поставили нашому політру-
кові, було: „А як з навчанням релігії". На це він відповів, що
навчання релігії не буде. „А як з молитвою, як то було дотепер з
початком навчання і при кінці?" Він відповів, що хто хоче — може
молитися, але змушувати до того нікого не вільно. Наступного дня,
тобто першого дня навчання за совєтської влади, ми сказали учням,
що обов'язкової молитви в школі не буде, але якщо хтось хоче,
може молитися. На це всі учні відповіли: „Ми хочемо молитися", і
помолилися перед наукою. Так ми почали молитвою, але це була й
остання молитва в школі: політрук довідався і заборонив молитву.
До добрих сторін нової влади слід віднести те, що школу взято
на державний бюджет і навчання стало безплатним, доступним для
всіх. До нашої школи зголосилося багато дітей зі сіл і ми мусіли
відкрити дев'ять перших кляс. Ми зайняли найбільший шкільний
76