Basic HTML Version
Василь
ГАМУЛЯК
І ЗГАДУЮ МИНУЛІ ДНІ...
Спомини вчителя з 1939 року
Коли почалася Друга світова війна^ми жили в Тернополі, що
належав до Польщі. Ми слідкували за повідомленнями загранично-
го радіо, яке передавало, що німецька армія розбила поляків і
швидко посувалася на схід. Але ще більшою несподіванкою було,
коли 17-го вересня над Тернополем пролетіли большевицькі літаки,
а згодом появилося військо, що перейшло прикордонну ріку Збруч,
їх озброєння було значно ліпше і модерне, ніж те, що ми бачили у
поляків, було багато танків і майже все змоторизоване. Але їх вояки
були насторожені, застрашені пропагандою, не входили в розмови і
чекали, щоб за них на запитання відповідав вишколений політрук
(політичний керівник). Ми відразу відчули скритість, нещирість і
зрозуміли, що нічого доброго від них не можна сподіватися.
Українська приватна гімназія „Рідна Школа", де я працював,
почала з початком вересня навчання. Від большевиків ми сподіва
лися великих змін. Якось прийшов до нас їхній представник у
військовій уніформі, представився, що він також учитель, навіть
колишній директор школи, і почав оглядати все, знайомитися. Взяв
підручник німецької мови і запитав:
— Що це?
— Підручник німецької мови, — відповіли ми.
— А так, у наших школах також учать німецької мови.
Ми дивувалися, що учитель, директор не може прочитати по-
німецьки кілька слів. Але кожний мовчав, боявся щонебудь сказати.
Мали ми порядний радіоприймач. Політрук підійшов і
запитав, чи можна ним почути Москву. Ми відразу наставили на
відповідну хвилю, він почув і задоволився. Від'їжджаючи, політрук
Тетієвський забрав цей радіоприймач. Просто вкрав і пропало.
Нікому ні слова не сказав і ніхто його не питав. Крім радіо забрав
він зі собою килим і ще деякі речі.
Після від'їзду Тетіевського були інші політруки: Ткаченко,
Фролов. Наш терціян Михайло Шпирка порушив справу „зникнен
ня" радіо. Новий політрук не робив закидів Тетієвському і не
75