Basic HTML Version
означала б їх упадок. Тому правильно оцінив Збіґнєв Бжезінський
заходи Ґорбачова не як реформи, але як модернізацію системи. Хто
на цьому скористає, неважко догадатися.
На закінчення слід сказати, що ідеологія марксизму-ленінізму
— це псевдорелігія. Псевдорелігія тому, що обіцяє людям щастя на
землі, намагаючись доказати не науковою методою, якає основана
на принципі „партійної науки". Це значить, що тільки така праця
може побачити світ, що написана в дусі історичного матеріялізму і
принесе користь для ідеї комунізму. Замість аналізи проблеми —
готова марксистська схема, замість дослідів і нових концепцій в
ділянці філософії, соціології чи економії — на це є непорушні догми
марксизму-ленінізму, який уважається у комуністичному світі
„досягненням усіх наук". З уваги на те, що якийнебудь критичний
підхід до нього є табу й уважається за державний злочин, не може
бути об'єктивних дослідів у ділянці духовних дисциплін. Як уже
сказано на початку, у тоталітарному режимі диктатор, у цьому
випадку партія, не тільки кермує, але і вирішує тематику і методику
духовної творчости, відомої як „соцреалізм".
БІБЛІОГРАФІЯ:
А. Авторханов, „Технология власти", 1983.
А. Авторханов, „Происхождение партократии", 1981.
Г. Андреев, „Заметки о традициях русского либерализма", „Континент",
чч. 22, 23, 1980.
Б. Бажанов, „Побег из ночи. Из воспоминаний бьівшего секретаря
Сталина", „Континент", чч. 8, 9, 10, 1976.
М. Геллер, „Концентрационньїй мир и советская литература", 1974.
Евгения Гинзбург, „Крутой маршрут", у 2. т., 1978, 1979.
П. Григоренко, „Мемуари", 1980.
М. Джилас, „Новий класе", 1958.
Л. Ковалевский, „Три главньїх мотива в марксизме", „Континент",
ч. 2, 1975.
Р. Конквест, „Большой террор", 1974.
С. Мельгунов, „Как большевики захватали власть", 1984.
А. Орлов, „Тайная история сталинских преступлений", 1983.
А. Солженицьш, „Архипелаг ГУЛаг", 1973-1974.
Р. Пайпс, „Вьіжить недостаточно", 1984.
A. Федосев, „Почему вьі не должньї бьіть социалистом", „Континент",
ч. 15, 1978.
B. Чалидзе, „СССР: Внутренние противоречия", 1984.
Л. Шапиро, „Коммунистическая партия Советского Союза", 1975.
И. Зренбург, „Люди, годьі, жизнь", 1966-1967.
А. Янов, „Комплекс Йвана Грозного", „Континент", чч. 9, 10, 1976.
„Der Sowjetkommunismus, Dokumente", 2 т. 1964.
W. Leonard, „Die Revolution entlasst ihre Kinder", 1962.
V. Suvorov, „Inside the Soviet Army", 1984.
T. H. von Laue, „Why Lenin? Why Stalin?", 1971.
69