Basic HTML Version
такій „народній державі" складалася б з т. зв. „вибранців" народу і
„лягла б страшним тягарем на життя кожного поодинокого
чоловіка. Власна воля і власна думка кожного чоловіка мусіла б
щезнути, знидіти, бо ануж держава признає її шкідливою,
непотрібною. Виховання, маючи на меті виховувати не свобідних
людей, але лише пожиточних членів держави, зробилось би
мертвою духовою муштрою, казьонною.Люди виростали б і жили
б в такій залежності, під таким доглядом держави, про який тепер у
найабсолютніших поліційних державах нема й мови".
Франко остерігав своїх сучасників відносно ілюзій щодо
соціял-демократичної держави на принципах Комуністичного
Маніфесту Маркса і Енгельса з 1848 року. Він писав: „...люди, які
виконували б владу у цій народній тюрмі, мали б у своїх руках таку
величезну власть над життям і долею мільйонів своїх товаришів,
якої ніколи не мали найбільші деспоти". Франко своєчасно збагнув
суть марксистського соціялізму і передбачив всю її антинародність.
Він писав: „... Та й загалом всевладність комуністичної держави,
зазначена у всіх 10 точках Комуністичного Маніфесту, в практичнім
переведенні означала б тріюмф нової бюрократії над суспільністю,
над усім її матеріяльним і духовим життям. А в цілому соціялізм
сьогодні (1903-1904), особливо для нас, менше освічених його
прихильників, має далеко більше характер релігії, опертої на
непорушних догмах та на культі осіб, аніж характер науки".
До такого висновку прийшов теж підсовєтський журналіст М.
Шилов. Він написав статтю п. з. „Введення в демократію", яка була
надрукована в журналі „Радуга" (1989, ч. 2). Загально уважається в
СССР, що Сталін був автором „культу особи", яка була причиною
трагічних наслідків для народів Совєтського Союзу. Одначе Шилов
є іншої думки. Він пише: „...Поразка Німеччини в Першій світовій
війні, пониження гідности німців сприяли, без сумніву, приходу до
влади нацистів. Нема сумніву, що сама національна гідність, не
підсилена куском хліба, ніколи не стала б вирішною. Нацистам
вдалося зліквідувати безробіття і вивести економіку з кризи
шляхом її мілітаризації. Це заґарантувало їм соціяльну підтримку,
між іншим, серед значної частини робітників. У слід за тим, маючи
підтримку з боку більшости народу, нацисти розправилися зі
своїми опонентами. І щойно потім, в умовах однопартійної
системи, скоро зформувався культ фюрера. І в нас, як усюди,
об'єктивною передумовою культу, його обов'язковою умовою була
однопартійна система... Заміна Сталіна на іншу людину не дає
ніякої Гарантії проти культу особи, доказом чого були Хрущов і
Брежнєв. Гадаю, що з неменшим успіхом зробив би це і Черненко,
якщо б не перенісся на лоно Авраама. Зміняються керівники, але
незмінною залишається влада. І яка! Не обмежена!"
67