Basic HTML Version
Теодор
МАЦЬКІВ
ВІД АВТОКРАТИЗМУ ДО ТОТАЛІТАРИЗМУ
В РОСІЇ
Звичайно порівнюється Сталіна з Іваном Ґрозним, і хоч деякі
подібності є, як, наприклад, опричина — ҐПУ — НКВД, фанатизм,
терор, садизм, цинізм й інше, одначе між обома постатями є суттєва
різниця. Іван Грозний був автократом, Сталін — тоталітарним
диктатором.
Під автократичним режимом розуміємо владу сильної
індивідуальности або кліки, яка хоче втриматися при кермі держави
і забороняє політичну діяльність, що підважувала б її владу, як,
наприклад, критика або опозиція. З одного боку, автократ
немилосердно переслідує і карає кожний спротив, кожну опозицію,
що загрожувала б його владі, а з другого — він дозволяє на
діяльність громадян, що не загрожує його існуванню.
У загальному автократизм у Росії не був якоюсь політичною
системою, але структурою державної влади, яка опиралася на
аристократію і бюрократію (чиновниках). Обидва компоненти
були складовою частиною тієї самої структури, ціллю якої не було
взаємне винищування, але свого роду компроміс — співжиття для
виконування влади. До речі, ця влада могла й опиралася не тільки
на аристократію, але теж на горожанство та селянсько-робітничу
масу. Терор опричнини в XVI столітті треба вважати за дикий,
кривавий, одначе як поодинокий епізод у російській історії і то
виключно через хворобливий характер Івана Грозного (1530-1584),
діяльність якого може бути радше об'єктом досліджень психіятра
як історика, пише відомий російський історик В. Ключевський.
Реформи 1860-их років є доказом того, що уряд мав підтримку
більшости суспільства. Наприклад, знесення кріпацтва (1861)
відбулося без суспільних потрясень, без пролиття крови, без зміни
уряду чи зміни державної структури, як це мало місце на Заході.
Рефоми 60-их років вказували на те, що не радикальні економічні
зміни ведуть до політичної свободи і справедливосте, а навпаки.
Бунти чи повстання (Разін, Булавін, Пуґачов) були наслідком
61