Basic HTML Version
общество", базу для дальшої його кампанії. У самій Галичині
робота проходила обережно й без розголосу, а завдання дискреди
тувати Австрію і її заграничну політику між населенням залишено
газетам „Галичанин" і „Підкарпатська Русь". Пропаганду звернено
в першу чергу проти Української Католицької Церкви і Митропо
лита Шептицького. Волинський єпископ Антоній проголосив себе
також єпископом Галичини, щедро заопікувався кількома людьми,
які прийняли російське православ'я, завербував кількох хлопців до
духовної семінарії в Росії, а будова церков та безплатне утримання
дітей у російських пансіонах в Галичині були дальшим засобом
заохоти для місцевих людей переходити на православну віру. Крім
цього Бобринський і „Галицко-русское
благотворительное
общество" в Петербурзі вислали 1910 року до Львова Янчевецько-
го, колишнього кореспондента газети „Новое время" в Персії, для
керівництва тайною організацією, завданням якої було фотографу
вати укріплення, мости й залізниці та збирати всякі інші військові
інформації. По кількох арештах членів цієї організації росіяни й
галицькі москвофіли піднесли великий крик про несправедливе
„гонєніє". Сам Бобринський помістив у лондонському „Таймсі"
статтю про „Релігійне переслідування в Галичині". В ній він наки
нувся на Митрополита Шептицького, який, мовляв, польонізує і
романізує свою „російську" паству, перебуває під впливом єзуїтів
та є абсолютним володарем уніятської церкви.
3
На статтю відгукнувся принц Павло Сапіга, обороняючи
Митрополита й називаючи його „стійким і гарячим прихильником
руської національної ідеї і з'єднаного обряду".
4
А проте стаття
Бобринського знайшла деякий відгомін в Англії і викликала
зацікавлення Галичиною і пануючими в ній відносинами. До Англії
почали навідуватися російські православні єпископи, а англійські
церковники їздили до Росії і Галичини, щоб перевірити справи,
порушені Бобринським у його статті в „Таймсі" та у відповідях на
неї Володимира Степанківського й Павла Сапіги, що були надруко
вані в тій же газеті. В. Біркбек та чотири англіканські єпископи
побували спершу в Петербурзі, відтак у Галичині, де ними
заопікувалися місцеві москвофіли. Тут англійські відвідувачі
прийшли до висновку, що в галицьких церквах „впроваджуються
нові звичаї і церемонії, зненавиджені народом", та що до цього
„пхає" людей Митрополит Шептицький.
5
Зовсім не знаючи
3. „Religious persecution in Galicia", „Times", April 10, 1912, p. 3.
4. „Religious persecution in Galicia; to the editor of Times". „Times", May 29,
1912, p.5.
5. W.J. Birkbeck, „Religious persecution in Galicia". „Times", December 3,
1912, p.5.
57