Basic HTML Version
„свого" правопису. І в нас тепер „Свобода" й видання НТШ
вживають „З'єднані Стейти Америки" (ЗСА), видання УВАН і
добре редаговані „Українські Вісті" у Дітройті пишуть „СІЛА".
Одні пишуть Дітройт'", інші — Детройт. І таких прикладів можна
навести десятки. Чекаємо всі на заповіджену Термінологічну конфе
ренцію Академії Наук УССР. У київських газетах і журналах уже
декілька разів порушувалася справа про повернення українській
мові літери „ґ". Може дійсно прийде „світло зі сходу" (Люкс екс
орієнте люцет") і ми всі до нього застосуємось.
І може відбудуться в Україні такі зміни, що українська
проблема стане актуальною і минеться довгий сучасний період
деконьюнктури для української політики і всіх родів культури. Тоді
й українська молодь в діяспорі прокинеться з теперішньої її
байдужости до українських справ, до українських наукових
доповідей, до української преси.
Запитав я недавно знайомого мені ще з передвоєнної Варшави
видавця-редактора відомого польського журналу „Культура" Єжи
Ґедройця, як він дає собі раду з редакційним матеріялом, відколи
померли видатні польські публіцисти Мєрошевський, Лободов-
ський. Він відповів: „Я ще ніколи не мав стільки цікавих матеріялів,
як тепер. Присилають з Польщі". Може таке настане і для нашої
преси. Може Україна підсилить українську пресу на заморсь
ких поселеннях, зробить її цікавішою, більш атракційною.
Покищо є проста відповідь на парадокс, чому в Галичині
процвітала наша преса, хоч не було ні свободи, ні грошей, а тут
нидіє при наявності тих передумов. Тому що там був рідний ґрунт.
Там була атмосфера для рідної преси. Там не треба було штучних
закликів, шукання місії преси, бо все це розумілося само собою.
Творити і зберігати добрий український часопис у чужомовному
оточенні та ще й при прикметних українській вдачі рисах —
страшенно трудно. Чи не варті дрібки пошани і зрозуміння носії
тягару рідної української преси тут, за океаном?
В усіх культурних народів професійні журналісти високо
шановані. Зберігання української преси на високому рівні — це
зберігання невідлучної частини нашої культури. Шануймо україн
ську пресу і її працівників!
Q^
53