Basic HTML Version
кого „Батько зачумлених") фінансований поляками „Рідний Край".
Минали роки, часи змінилися, і Яцків почував себе дуже нещасли
вим. На управі Товариства письменників і журналістів (ТОПІЖ,
останній голова Роман Купчинський) вирішили прийняти Михайла
Яцкова до тієї станової організації. Появився у „Ділі" короткий
відповідний комунікат на видному місці і це була для громади повна
регабілітація Михайла Яцкова.
Американська й канадська українська преса не має належного
їй авторитету у громаді. Правда, без підтримки „Свободи" не мала
успіху ніколи і тепер не має ні одна імпреза. Але люди здебільша
починають читати „Свободу" від третьої сторінки, перевіряючи, чи
нема там посмертної клепсидри про когось із приятелів чи знайомих.
Нема читачів преси, як інформаційного і виховного чинника, і нема
читача українських книжок. Колись автор цих рядків писав з якоїсь
нагоди про майбутність української преси на поселеннях. Був і є у
цій справі песимістом. Ідеологічно-політичні середовища, союзи
(навіть з'єднані) і Церква матимуть амбіцію видавати свої органи
преси. Отже будуть видавці. З двомовними „грамотними"
редакторами і співробітниками вже тепер є клопоти і будуть щораз
більші. Оптимісти покликуються на факт, що дехто вже у третьому
поколінні плавко говорить по-українськи. Цього мало. Розмов
ної мови у родині й між приятелями мало. Треба знати не тільки
основи української історії й літератури, але й українську терміно
логію різних ділянок знання. Вже й тепер маємо труднощі у цій
ділянці, бо медицина, техніка, астронавтика пішли вперед, не
кажучи про комп'ютери й інші винаходи, а в нас немає відповідних
термінологічних словників, ба навіть популярний Правописний
словник Г. Голоскевича вже застарів і не охоплює численних
прийнятих новотворів. До того ж галичани, не знаючи добре
російської мови і втікаючи від польської, засмічують свою мову
русизмами, а наддніпрянці роблять те саме з полонізмами. Проти
ідеї Наукового Т-ва ім. Шевченка скликати Термінологічну
конференцію представників НТШ, УВАН, Українського Наукового
Інституту при Гарвардському університеті, запросити на неї
відомих фахівців, професорів університетів — проти такої ідеї
виступив один з фахових наших „мовників" проф. Юрій Шерех-
Шевельов. Він аргументував, що все одно не всі наші часописи і
книжкові видавництва застосують рішення такої конференції і що
тільки поглибиться хаос. І автор цих рядків з ним погоджується.
Був історичний прецедент у передвоєнній Польщі. Польська
Академія Наук прийняла й широко оприлюднила новий правопис, а
проте найпопулярніший (до речі, україножерний) краківський
„Ілюстровани Курієр Цодзєнни" до кінця існування тримався
52