Basic HTML Version
грозило закриття поляками всієї української преси, мудрий
Митрополит Андрей негайно погодився заснувати під протекто
ратом УКЦеркви тижневик „Мета" (М. Гнатишак).
Порівняймо тепер українську пресу в одній Північній Америці,
у З'єднаних Стейтах і в Канаді. Є тут ті дві основні передумови
існування і розвитку преси, про які була мова на початку наших
міркувань: безкрайня свобода слова-друку і мільйонові фонди. На
наших очах бачимо, як ця наша українська преса у двох країнах
найгустішого нашого поселення не розвивається, а корчиться. І хто
орієнтується у світі цієї нашої преси, в її видавничому та редакційно-
журналістичному потенціялі, той знає, якими важкими проблемами
вона обтяжена. Яка бідна ця наша преса кількістю назв, обсягом,
зрізничкуванням і змістом — в умовинах, в яких нема ніякої
цензури і є у громаді великі фонди, у порівнянні з тією „старо-
крайовою" пресою, де були більш як одна поліційна цензура і де
була фінансова мізерія!
Чому це так? В чому причина? Безумовно, найпершою
причиною є тиск природної асиміляції. Ми не єдині, які його
відчуваємо. Німці мали тут три щоденники, а тепер не мають ні
одного. Поляки, які живуть компактною масою у стейтах Ню Йорк,
Іллиной і Вискансин, мали багату пресу з провідним нюйорксь-
ким щоденником „Нови Свят", який перестав існувати. Вони
мають ще свою пресу, але скорчену. Російський щоденник „Новоє
Русскоє Слово", де величезна більшість членів редакції є жидівські
діячі пера, давно перестав би появлятися, якби не купували його і не
читали в першій мірі українці, а далі — прибулі з СССР їхні
одновіри.
Тернистий шлях проходила українська політична думка,
тернистим шляхом ступала й українська преса. Нема по нинішній
день доброї й вичерпної історії української преси. Найкращим ще
розмірно джерелом є статтейна частина „Енциклопедії україно
знавства", але вона теж звертає найбільшу увагу на заголовки,
статистику і хронологію, а не на те, що у пресі найголовніше: вплив
на формування громадської думки, вплив на світогляд читацької
публіки, тісний зв'язок з політичними умовами, в яких живе нація.
Заголовки, статистика, хронологія — це потрібний фактаж для
хронікаря, але це мертві цифри, а преса — жива. Преса —це чинник,
який найтісніше пов'язаний з життям людини, родини, громади,
народу, взагалі, з життям суспільства та
Церкви,
з міжнарод
ними відносинами. Тому у пресі на першому місці стоїть правильна,
правдива і, можливо, найдокладніша інформація, сухе наведення
фактів. Проте рівень часопису і його значення залежить від
коментарів, від з'ясування суті фактів. Очевидно, кожний часо-
50