Basic HTML Version
Кроком до усвідомлення нашої хвороби слід вважати доповідь
письменника Володимира Яворівського. Він проаналізував закиди
чужинецької опінії про українську повільність чи навіть ледачість,
сантиментальність і мрійливість („ми сентиментальні, бо в нас
завжди було багато неба й землі — є де ширяти уяві. Ми
сентиментальні, бо мрійливість — це не політика, бо за це нас
не переслідували і не саджали до тюрем. Ми сентиментальні, бо
великі"); „домашність" в розумінні нерухливости назовні — у
походах чи мандрах; співучість. З іронією Яворівський потрактував
закид, що українці „сепаратисти", „самостійники" („бо вміємо
вистояти під чужими кормигами"). Ми лише кільканадцять років
мали свою державність, але й за це заплатили жорстоко.
Дальшим гріхом українців в очах чужинців є „націоналізм", бо
ми хочемо мати свою суверенну республіку, мову, історію,
історичну символіку тощо. Доволі реальним є натяк про велику
кількість перевертнів. „Сотні років рабства наклали на народ
України глибокі сліди, наша національна культура розчавлена", —
писала Яворівському одна киянка. „Та все одно, — сказав він, — в
нас пробуджується гідність", бо „ми як спориш: чим більше нас
топчуть, тим глибше входить наш корінь в землю". Доказом цього
є постання Народного Руху, як виклику національної атрофії
українського суспільства і народження вже іншого народу. Тому
Яворівський оптиміст: „У нас, — підкреслив він, — нема іншої
влади, крім влади сказаної прилюдно правди. Та ми іншої й не
шукаємо". Україна — це камінь, про який писав Шевченко, що його
не берегли будівничі, а йому бути наріжним — „наріжним, а не
могильним".
15
.
Установчий з' їзд НРУ — подія велетенського, якщо не
переломного значення. Відбувся він при участі 1,200 делегатів і
гостей, у високому духовному піднесенні. На думку представників
київської інтелігенції, ідеї НРУ немає альтернативи і без нього
неможлива міяка перебудова. Вислід проведеного в Києві вибірко
вого опитування показав, що ідеї НРУ підтримують 90 відсотків
людей, тим більше, що він не є вузько українською організацією, а
демократичним рухом усіх мешканців України.
15. Доповідь Володимира Яворівського. „Українські Вісті", Дітройт, ч. 39,
8
жовтня 1989,
стор. 3.
45