Basic HTML Version
увагу, що до новоствореного уряду для соборної України включено
самих тільки галичан, які в основному зосереджувалися на партій
них справах, „нездатні до якоїсь конструктивної дії в широкому
національному маштабі". Обі групи мали свої порахунки й
розраховували на своїх німецьких покровителів.
Саме ж проголошення тієї держави не було узгіднене з волею
національної спільноти, але було накинене стороннім диктатом...
Громадянство стало бездушним глядачем і об'єктом влади, а не
співтворцем і співучасником державного життя.
Сучасний стан
Розглядаючи можливості відновлення української суверенної
держави в нинішніх умовах, зокрема при політиці „гласности,
перебудови й демократизації" в Совєтському Союзі, слід мати на
увазі деякі зміни у вдачі та суспільно-політичних відносинах,
зумовлених комуністичним режимом. Марксистська система
різними засобами, включно до геноциду, намагалася, якщо не
знищити докорінно, то хоч „перевиховати" українську людину на
свій матеріялістичний і московський лад. Вона нищила традиційні
риси української релігійности, ідеалізму, індивідуалізму, демокра
тизму тощо. Большевицький режим убив історичну пам'ять і
національну свідомість українських мас, витиснув у великій мірі
українську мову. (На думку росіян, народ так довго не можна
уважати підкореним, як довго він зберігає рідну мову). Ці маси
зведено до рівня елементарного животіння з єдиною турботою про
життєві необхідності, з байдужістю про справи духовно-культурні і
національні. Колишніх трудолюбивих українських селян, з їхнім
прив'язанням до землі, незалежних, свідомих своєї особистої
гідности господарів, винищено голодом і засланнями, а решту
перетворено в колгоспних робітників, державних кріпаків, у
„дивовижну клясу", — як їх окреслює А. Амальрик, — „людей з
подвійною психологією... Це не селяни й не робітники і нікому
невідомо, ким вони себе самі усвідомлюють". 13
Провідну українську верству, інтелігенцію, знищено в 1930-их
і повоєнних роках і ще немає достатнього приросту, щоб заступити
ці втрати. Вже кілька поколінь від колиски насичується марксист
ською ідеологією, знечулюється на правдиві духовні людські
• цінності.
У такій ситуації відрадним явищем є одиниці-дисиденти, що
наважилися на самостійну думку, критикуючи режим за утиск
вільної думки і слова, за національне поневолення. Вони є живим
13. A. Amalrik, Will Soviet Union survive until 1984?, 1970, p. 36.
42