Basic HTML Version
адміністративна і судова влада від себе відмежовані, всі уряди і
посади виборні тощо.
На християнсько-демократичних засадах була в XIX ст.
складена програма Кирило-Методіївського братства з проектом
демократичного республіканського устрою для майбутніх слов'ян
ських республік. „Духом євангельської любови задумували...
Кирило-Методіївські братчики перемінити весь суспільно-полі
тичний лад на кращий", — писав Е. Онацький.
Ідеями козацького демократизму просякнута й „Історія Русів"
— історично-політичний трактат початку XIX століття (коло 1825
p.). її автор, переконаний демократ і ворог усякого деспотизму,
який (деспотизм) „права приватні та загально-народні завше
зневажає". Тому боротьбу проти тиранії він уважає священним
обов'язком цілого народу, бо, згідно з козацькою засадою, „ліпше
вмерти зо словою, як жити з г аньбленим". Мала ця книга
величезний вплив і на Шевченка, що закликав свій народ до
здобуття держави і вільного життя.
Перший уряд цієї держави був обраний демократичним
способом, а її Конституція зладжена на демократичних засадах
свободи думки, слова, друку та всіх інших демократичних свобід.
Єдиний закон про скасування приватної власности на землю, що
суперечить українській психіці і традиціям, був схвалений під
впливом модних тоді в Росії соціялістичних кличів, в надії
невтралізувати большевицьку пропаганду.
Поставлений на місце Центральної Ради уряд гетьмана П.
Скоропадського, що опирався на великих землевласниках і
німецькій збройній силі, не* відповідав народній вдачі і сподіванням.
Гетьман не тільки не мав у собі нічого з володаря-„батька" і
зрозуміння інтересів широких мас, але поступав радше всупереч
таким інтересам. Не маючи твердого ґрунту для свого існування,
цей уряд мусів упасти з упадком тих сил, що його висунули до
влади.
Ролю речника бажань і захисника інтересів народних мас взяв
на себе уряд Директорії УНР. Чільний представник цього уряду
Симон Петлюра, як ідеаліст і справжній „трибун народу", швидко
здобув прихильність і популярність серед мас. Один із сучасників
тодішніх подій згадує, що ці маси бачили в Петлюрі „провідника їх
думок і втілили в його особі свої найкращі бажання, змагання волі
до власної державности". Петлюра, може єдиний з тодішніх
провідників, твердо стояв на становищі повної незалежности
української держави без федерації чи якихнебудь інших зв'язків з
Москвою. Він вірив у справедливість і законність своєї справи, вірив
у свій народ як джерело державної сили.
40