Basic HTML Version
трагічні події, завершені в 1947 р. так званою акцією „Вісла",
привели до вигнання українського православного населення з його
прадідних земель, як і до вигнання „Матері Холмського краю" з
Туркович. Залишилися тільки недовалені церкви, іменні та
безіменні, індивідуальні та масові могили. Будівництво соціялізму
могло розпочатися на „чистому місці".
Живемо в часи нуклеарної зброї, електроніки, міжплянетних
полетів, несамовитого розвитку всіх видів зв'язку. Зрушення,
близькі до чудес, відбуваються на наших очах у політиці, в тому
числі і в політиці безбожних держав „перемігшого соціялізму".
Змінюється, інколи дуже радикально, інтерпретація історії й
біжучих подій, нові віхи визначаються на шляху в майбутнє. Люди
й цілі народи починають бачити й розуміти справи, яких не бачили й
не хотіли розуміти століттями. Здоровий глузд долає старі
ресантименти й емоції, й учорашніх ворогів перетворює в добрих
сусідів чи навіть спільників.
Кілька років тому проминуло перше тисячоліття від походу
київського князя Володимира Святославича на Червень, приєднан
ня Червенських городів до Руси, встановлення спільної русько-
польської границі, а разом з тим і виникнення тисячолітнього
конфлікту між двома слов'янськими народами. Понад сорок років
пройшло від горезвісної акції „Вісла". І зрушення позначаються
також в українсько-польських відносинах. Зроджується надія, що в
другому тисячолітті ті відносини будуть будуватися, відповідно до
нових умов, на взаємному пошануванні — без проливу сліз і крови.
А тоді землі древніх Червенських городів обабіч визнаного
політичного кордону переміняться з першої кістки незгоди в міст
добросусідського співжиття та співпраці між двома слов'янськими
народами. Такий розвиток подій певно отримає благословення як
від „Матері Холмського краю" у підмосковному засланні, так і від
її посестри — „Королеви корони польської" в Ченстохові. Це буде
спільне чудо їх обох.
29