Basic HTML Version
евакуйованих вернулася на рідні землі над Бугом, ікона залишила
ся під Москвою.
Користуючись відсутністю українського православного
населення в 1915-1923 pp., місцеві поляки з підтримкою власного
уряду у Варшаві відносно легко провели так звану акцію ревіндика-
ції давніх посілостей Католицької Церкви. Йшлося про церкви й
монастирі з їх рухомим і нерухомим майном, якими свого часу
володіла Греко-Католицька Церква та які, з насильним скасуван
ням унії в 1875 p., перейшли в посідання Церкви православної. Тому
що Греко-Католицька Церква на Холмщині й Підляшші в 1920-их
роках не існувала й польська влада в її відновленні не була
зацікавлена, єдиним претендентом на спірне майно виявилася
Церква латинська, тобто польська. Православній Церкві та її
вірним залишено тільки майно, придбане після скасування унії.
Таким способом в руки поляків перейшов також монастир у
Турковичах.
Але культ Пречистої виявився живучим, і чуда діялися навіть за
тих жалюгідних умов. Ікону, залишену під Москвою, заступила
копія, максимально наближена до оригіналу. Вона знайшла собі
притулок у дерев'яній капличці, нашвидкоруч побудованій в куті
турковицького православного кладовища. І хоч не стало монасти
ря, не стало сільськогосподарської школи, друкарні тощо, надалі до
ікони йшли побожні паломники, йшли процесії, відбувалися
щорічні велелюдні відпусти. Безсилими супроти них були й різні
шикани та штучні перешкоди, чинені місцевою адміністрацією й
поліцією. Богослуження правилися під відкритим небом. Останній
відпуст перед війною відбувся 15 липня 1938 року. День пізніше, 16
липня, загони польських парамілітарних організацій і найманих
робітників скористувалися тим, що люди в цей день ніякої біди не
очікували та здебільша вийшли на поля жати, і під охороною поліції
зруйнували каплицю на кладовищі. Поки заалярмовані жниварі
зорганізували відсіч, блискавична поліційна акція вже закінчилася.
Це був час, коли православні святині нищено в цілому краю.
Акти зорганізованого населення стали буденним явищем. А проте
вістка про зруйнування дерев'яної каплиці в Турковичах потрясла
людей. Довідавшись про сумну подію, одна старша жінка в
сусідньому селі М'ягке в сльозах сказала: „Як ви бурите нашу
церкву, хай Бог вам збурить вашу Польщу!" Вона й не підозрівала,
що її прокляття збудеться, і то так швидко.
Свято 15 липня відзначено ще раз у 1941 р. Врочистості
відбулися у монастирській церкві, яку відзискано на короткий час,
та на земляних валах древнього Червеня. Величаві Богослуження
для тисяч вірних правив та відповідну проповідь виголосив
архиєпископ Іларіон Огієнко в асисті десятків священиків. Пізніші
28