Basic HTML Version
часів середньовіччя, що є властиво продовженням політично-
комерційних об'єднань у північному Причорномор'ї ще з часів
бронзової й залісної доби, чи т.зв. кіммерійсько-скитських часів,
що почалось від згадуваних війн за Трою. Знову ж відома в
культурному світі трипільська культура, яка розвивалася з околиць
північного Причорномор'я й, посуваючись на північ у новій кам'яній
добі — неоліті, охопила терени Київщини, — виявляє тяглість
матеріяльно-духовної культури племен України на протязі бага
тьох тисячоліть. Отже археологічні досліди доказують, що східні
слов'яни є постійними мешканцями своїх земель з прадавніх часів
та мали зв'язки через Чорноморську торгівлю з центрами культури
й цивілізації старого світу.
Також досліди в мовознавчій галузі доказують, що скандинав
ська лексика в українській мові є дуже незначна, так що норманські
чи варязькі наємні війська, хоч і не раз служили у володарів
Київської імперії, але вони не могли бути творцями Київської
держави. Вони також не могли бути співучасниками в літописному
письменстві Руси-України в середньовіччі. *
Михайло ЛИТВИНЕЦЬ
НАША МОВА
Коли навала сунула ординська,
Народ наш в січі схрещував шаблі
За честь і волю рідної землі,
—
Мужніла в битвах мова українська.
З віків у ній тривога материнська,
Людські великі радощі й жалі...
Упали кволі хани й королі
—
Живуть народ і мова українська!
Для ворога вона покара-грім,
А до людини щирістю іскриться,
Дзвенить в братерстві нашім дорогім;
В огні віків гартована, мов криця,
Тому велика й сильна, як гроза,
І чиста, наче матері сльоза.
15»