Basic HTML Version
гинь та героїв, і приблизно ті місцевості, куди блукав Еней, але ви
явив суспільно-політичний устрій України XVIII століття, велике
етнографічне багатство, описуючи народні одяги, бенкети, страви,
танки, співи, музику, як також народні звичаї, обряди, вечорниці,
похорони та поминки, ба й ставлення українців до їхніх сусідів
тощо. Котляревський згадав і роди зброї зі Запоріжжя, звідки
козаки, після зруйнування Січі Москвою, пішли в світ шукати нової
батьківщини..., подібно як зробив Верґілій з мандрівкою Енея,
виявляючи при тому стародавню римську духовність у літературі.
Сліди письма в південній Україні помічено в археологічних
дослідах ще за часів Троянської війни, яка тривала протягом десяти
років та спрямувала зі Середземномор'я торгівлю до Причорно
мор'я й купців у Приозів'я, т.зв. кіммерійців, досить відомих у
Малій Азії. Вже комерсанти Фінікії, приблизно XIV-XIII століть до
Христа, розвинули письмо, бож їх широковідома торгівля, як і
адміністративне правління, особливо потребували письма для
записів своєї діяльности, що можна помітити й в правному Кодексі
Гаммурабі ще XXII століття до Христа (Гаммурабі — вавилонсь
кий цар).
У Фінікії (сьогодні Ливан) в місті Біблос виготовляли книги (з
єгипетського папірусу), що їх греки називали „біблос", з чого пішли
й слова Біблія (книжка), бібліографія та інші подібні. Правдопо
дібно фінікійці чи їх сусіди спричинили початки письма „силябічної
системи" в південній Україні, але тут на розвиток чи втримання
його слідів (письма) не було сприятливих обставин. Фінікійське
письмо греки розвинули й використали в половині VIII століття
перед Христом, записуючи епопеї Гомера, а пізніше грецьку абетку
римляни змінили відповідно до потреб своєї мови.
В залізній чи т.зв. скитській добі VIH-VII століть до Христа, в
північному Причорномор'ї поважно збільшилось число купців
промисловців зі Сходу і Півдня, де певно використовувалось
грецьке письмо, бож греки тут були головними посередниками в
Чорноморській торгівлі вже з VII століття перед Христом, так що
письмо, започатковане раніше в південній Україні, не було
конечним і слідів його розвитку досі не виявлено. Щойно в
наступній добі, тобто в середньовіччі, в Криму слов'янські апостоли
свв. Кирило й Методій в IX столітті знайшли переклади св. Письма,
написані давніми „руськими письменами", а в X столітті вже були
записані староукраїнською чи старослов'янською мовою договори
з греками, тобто договори з Візантійською імперією.
Впроваджене християнство в Русі-Україні Володимиром
Великим 988 року та пожертви десятини його доходів на Церкву
спричинились до поширення письменства за посередництвом шкіл,
156