Basic HTML Version
Сербинові Ольга Кливак, не знаючи, в чому справа, досі зберігає
ться в мене як єдина пам'ятка про Тодося Осьмачку. Подаю його без
змін:
„Дорога Пані!
Сердечно прохаю вибачити, що забув Ваше імення.
2
Ллє
так чи инак, я прохаю дочитати листа.
Справа ось у чім. Прохаю Вашої турботи хвилин на десять.
Зайдіть у книжковий ,,Базар" на
St. Lawrence
і попрохайте
того Пана, що там господарем, невеличкого, чорненького.
3
Нехай він верне гроші за книжку, що він сам запропонував
(гроші) і віддасть тому Панові.
4
> перед яким я так нещасливо
завинив. Він, перед яким я завинив, людина культурна і зможе
виписати собі книжку просто з Парижу... Бо ця моя,
нещаслива, у такому стані, що страшно й повернути тому,
перед ким я винен. Коли ж Він у оправі схоче узяти книгу, воля
Божа, нехай бере. І ось на цім місці гадаю, що краще показати
чорненькому оцей лист, що я Вам написав.
Щиро Вас вітаю і дякую за ласку!
Ваш Т. Осьмачка
7 квітня 1955
P. S.
А якщо хтось із цих достойних людей схоче вернути
мені частину грошей, нехай верне Вам, а ми колись порахує
мося.
Т. О."
Я дістав у книгарні інший примірник книжки „Життя одного
народу — Україна" й справа, що нею так непотрібно перейнявся
поет, була негайно полагоджена.
СПРОБА РЕКОНСТРУКЦІЇ ВТРАЧЕНОГО ВІРША
З книги „Розстріляне Відродження" Юрія Лавріненка
5
відомо,
що Тодось Осьмачка — один з тих репресованих письменників,
твори яких окупанти знищили не тільки в себе, але й у закордонних
бібліотеках, і то так ґрунтовно, що авторові не вдалося в них знайти
ні одного примірника.
Те саме було з першою збіркою поезій Осьмачки „Круча", що
вийшла в Києві у 1922 році. Разом з цією збіркою пропав вірш
2. Ольга Кливак.
3. Ярослав Сербин.
4. Автор статті.
5. Юрій Лавріненко, „ Розстріляне Відродження*', „Культура", Париж,
151