Basic HTML Version
настоювала на тому, щоби в Атенах робити старання дістатися до
Америки, де вона в місті Клівленд має сестру, котра цілій родині
обіцяє опіку заможної жидівської громади. Натомість старша, яка,
як з загальної поведінки виглядало, була справжньою головою
родини, не могла здержати гніву, згадуючи „тяжкі часи", що їх
приходилося їм пережити протягом майже однорічного перебуван
ня в Ізраїлі. Поминувши те, що їм всім дорослим приходилося
займатися тяжкою фізичною роботою, вони найбільше терпіли з
тої причини, що ухилялися приписам жидівської релігії, не
дозволяючи довершити основного закону відносно дітей мужесько-
го роду, себто обрізання.
Ця жінка рішуче противиться поновному спілкуванню з
, ,вибраним народом". Натомість, пам' ятаючи, що у Львові
говорилося про українську громаду в Мюнхені (Німеччина), хотіла
би туди дістатися, тим більше, що мужчини могли би там дістати
професійну працю. Коли я підтвердив, що дійсно в Мюнхені є
невелика українська громада з рідною церквою і школами, я відніс
враження, що мої інформації остаточно вирішили їхню суперечку:
всі згодилися спрямувати дальші кроки до Мюнхену.
Вміжчасі вони пригадали собі, що не знаючи порядку на
кораблі ані мови, вони від початку плавби нічого не їли, тому
просили мене допомогти дістати, якщо вже не для старших, то
бодай для дитини дещо їжі. Тому що я нав'язав близьке знайомство
з залогою корабля (я плив тим самим кораблем десять днів тому з
найбільш на північ розташованого грецького острова Лесбос -
Піреус - Гайфа та тепер назад з Гайфи), тож мені без труднощів
вдалося їм допомогти.
В дальшій розмові виявилося, що вони, їдучи в невідоме, везли
з собою великий баґаж, тож вважали зустріч зі мною як знак Божої
опіки над ними, просили допомогти їм перейти митні формальнос
ті та, по можливості, знайти їм тимчасове приміщення в портовому
місті Піреус. Покидаючи десять днів тому дочку і зятя на їхньому
вітрильнику на острові Лесбос, ми домовилися, що в тому часі як я
буду паломничати до Святої Землі, вони самі припливуть
вітрильником до Атен і вийдуть зустрічати мене в пристані Піреус.
Якщо, одначе, нашому домовленню та плянам не повезло б, тоді я
маю шукати їх в пристані для вітрильників в місцевості в Каламакі,
яка є віддалена біля 10 кілометрів від Піреус. Познайомивши
несподіваних „біженців" про ситуацію, кажу: „Просіть Бога, щоби
ми стрінули дочку, а тоді ми спільно допоможемо вам улаштуватись,
бо якщо її не буде, тоді я буду змушений вас покинути та відшукати
дочку, бо за два дні я мушу вертатися до Америки".
На щастя, все склалося добре, я розповів дочці, яка мене
очікувала в порті, про несподівану зустріч, кількалітній досвід
129