Basic HTML Version
Від своєї симпатичної співбесідниці довідався, що вона з
Тексасу, студіює економіку, але, на жаль, завтра зустрінеться з
Пляжуком востаннє, бо це кінець серпня, вона мусить за кілька днів
складати іспит з літнього курсу економіки. Завтра вона обіцяла теж
сказати Пляжукові одну несподіванку, але хай буде терпеливий і
цікавий.
Вістка про раптовий від'їзд морської русалки засмутила
Пляжука, а розкриття обіцяної несподіванки його заінтригувало.
Але він не прозрадився перед співрозмовницею зі своїх тривог.
Решта часу пройшла на принагідну, поточну, уривчасту розмову, на
спільне поринаннях головою проти хвиль, на підстрибування, щоб
високий бурун не залив їх піною, на спільні зусилля встоятися,
тримаючись взаємно за руки, коли нахлинала раптова хвиля. Пля
жук скидався на кита поруч в'юнкої рибки...
*
На другий день морська русалка з'явилася дещо пізніше і
Пляжук побоювався, що вона взагалі не прийде. Розмова не
клеїлася. Дівчина заявила, що відійде раніше, бо по полудні мусить
бути на летовищі.
Відходячи, вона притулилася до Пляжука й майже шепотом
розкрила обіцяну таємну несподіванку — цього року восени вона
одружується...
На Пляжука наче хлинула велетенська хвиля-бурун, хоч море
було спокійне. Але він опанував себе й побажав дівчині, уявній
морській русалці, багато щастя. Поцілував її в обі руки. Вона
віддалилася декілька кроків, але за хвилину вернулася, поцілувала
Пляжука в щоку й промовила: „Як я хотіла б, щоб мій чоловік був
такий, як ви..."
Вона швидким кроком, розбризкуючи в підскоках краплини
води, вибігла на пляжу й незабаром зникла в надбережному
стовпищу людських тіл. Пляжук стояв кілька хвилин мов
очманілий. Він не відчував, що хвилі збивають його з ніг, що вода
заливає йому очі, що буруни перевалюються через нього.
Цього вечора, сидячи на опустілому узбережжі під захід сонця,
Пляжук відчув, що незнайома дівчина, русалка з хвиль океану, — це
останній ясний промінь у пізньому періоді осени його життя.
Але негайно повернувся до своєї життьової філософії —
паралелі поміж справжнім і „життейським морем", що й найчорні-
ші, найбільш понурі й найлютіші буруни мають на своїх гребенях
білу піну — ознаку надії...
С Г ^ ^ ^ ^ о
124