Basic HTML Version
стрепенувшись, вона підвелася з лавки, стискуючи в руках
торбинку:
— Тепер, Адріяне, я мушу вже іти... Мене чекають вдома.
— Чи можна вас підвезти, Талю?
— Ні, ще не сьогодні. Над усім мені спершу треба подумати, бо
воно все таке раптове і нове, наче я в якомусь сні... — і вона провела
рукою по очах... І враз йому назустріч запроменів ніжний погляд
волошкових Талиних очей. А потім вона ще додала: —Але я вже не
гніваюсь на вас. Я зрозуміла...
Адріян узяв її за руку, торкнувся, але не поцілував, не
відважився.
— Талю, ми побачимось, ми ще...
— Так, побачимось! — І кивнувши йому головою, Таля
відійшла, залишаючи біля Адріяна наче світляний промінний круг...
Адріян сіяв з радощів і, увійшовши в хату, заспівав на весь
голос. Це було завжди так, коли він був щасливий.
А ввечорі він писав Талі листа. Писав листа, в якому слова для
Талі були кращими сріблистих зір, бо все блідло, відходило у тінь
перед найкращою в світі мелодією кохання. Адріян бо розповідав
Талі про свою любов, яка вже ніколи не минеться.
Липень 1989
З ПІДСОВЄТСЬКОГО ГУМОРУ
—
Чи буде злодійство при комунізмі?
— Ні! Не буде що красти.
* • *
При розкопках в Єгипті знайшли саркофаг з мумією. Експерти не
могли встановити, чия це мумія. Запросили трьох спеціялістів з СССР.
Совєтські експерти, засукавши рукави, наказали всім залишити приміщен
ня. Незабаром вони вийшли, витираючи піт з чола:
—Аменготеп XXIII!
—Як вам вдалося встановити? — здивувалися єгиптяни.
—Сам, сволоч, признався!
* * *
Плякат у кабінеті Міхаїла Ґорбачова: „Наша партія бореться за
звання комуністичної!"
119