Basic HTML Version
Отож тепер чи круть, чи верть
—
Від мене нікуди втікати.
Ту кару вам готує час
За те, що не жили, а спали.
В століттях вирощу із вас
Свою породу
—
шестипалу.
А хочеш знати, де той цвях,
Що скріплює мої кутурни?
Весь фокус в хитрих папірцях,
Котрі ви кидаєте в урни.
5
Я довго мов прибитий був
—
Криницю згадував бісівську.
Та згодом все ж таки забув
Про ту погрозу пирогівську.
Як жив, що бачив
—
не питай.
Літа не скрутиш в перевесло:
Аж під самісінький Китай
Мене в „столипіні" занесло.
Я тут усякого зазнав:
І спеки, і сибірських віхол.
Та все ж лукавий наздогнав:
Бач, сірим видивом приїхав.
Портфель гойднувся на хресті,
Заворушилося копито.
Очиці сонні і пусті
—
Напевне, забагато пито.
На лисині сліди від мух
І жилки кривулясті, сині.
Скажи мені, пекельний дух,
Яке у тебе свято нині?
Він, ніби магазинний зав,
Гладкий, ледачий з перепою,
Махнув рукою
—
показав
Дахи над Прип'яттю-рікою.
110