Basic HTML Version
Щось там невидиме зроста
І суне через огорожі
На білокамінні міста,
На верби, соняхи і рожі.
6
Щось там невидиме...
Еге,
Та це ж знайомий з Пирогова!
Повітря пружне і туге —
Його колиска і основа.
Уже не в скриньках із свинцю,
Не в бетонованій криниці
—
Грайливий вітер з путівцю
Дівчатам напина спідниці.
А хлопцям підійма чуби
—
Як пахне він весняним цвітом!
Здавалося б, що для журби
Підстав нема наступним літом.
Та я рушаю на поріг
—
Іду на сповідь і на кару:
Судіть нещадно
—
не вберіг
В могильнику страшну почвару.
Ганяв від цвинтаря ворон:
Летіть туди, де вже розквітло.
А від суворих заборон
Звільнив пекельне Антисвітло.
Лякав берданкою сову
—
Спочинь в безпечному затінку.
Але забув, що сам живу
Із Антисвітлом через стінку.
Кружляло чорне лжезерно
Над простором річок і суші
—
А я не бачив, що воно
Невидимо руйнує душі.
Тягар несплачених боргів
Все нижче буде нас клонити.
111