Basic HTML Version
перешкоду втікаючим від фронту цивільним людям, а також
військовим транспортам. Зурен дав наказ зійти з битих доріг і
провадити жінок полями, а есесівці їздили мотоциклями, охороня
ючи жінок-в'язнів. Повели їх у поля, стріляючи кожну, що впала чи
присіла, або загризали їх на смерть собаки, які бігали навкруги
колони.
ЗО квітня похід спинився в макленбурзьких лісах.
Була ніч...
Жінки впали на землю найже непритомні. Одні так і заснули на
місці вічним сном, інші тихо ридали, треті, сильніші, розглядались
за можливістю загубитись в лісі... Втікати, шукати волі ось там, де
довкола горіло небо, де здригалась земля від детонацій, де йшов
бій, де був фронт...
Коли прийшов ранок, жінки-в'язні були здивовані: їх ніхто не
гнав далі в похід. Довкола було тихо...
СС-івські герої не зуміли виконати останнього наказу свого
райхсфюрера Гімлера до завершуючого кінця. Вони повтікали...
Понад двадцять тисяч жінок Равенсбрюку були вільними!
Війна, а з нею нацистсько-німецьке пекло, закінчилися для них.
Євген КРИМЕНКО
ЖИТТЯ
Життя
—
вірлиних мрій хороми золоті,
На канві юних літ цвітучі акварелі;
Слотливих потім днів осінні паралелі
І книга споминів у сніжній самоті.
Життя
—
весни привіт і відлет журавлів,
Контрастів перелив в часу струї пливучі;
Початок і кінець в синтезі нерозлучній,
Життя
—
це родження і похоронний спів.
Життя
—
це рідний дім і чужини скитання,
Людини і Творця невпинний діялог:
Це ласка чи проклін? Яка ж мета остання?
Терпіння й зойк невдач? Де ж радість перемог?
А Божа відповідь на всі оті питання:
Життя
—
це символ-хрест і вічности пролог.
Вересень, 1989
102