Basic HTML Version
жорстокі обійми тисячі жінок із всіх європейських країн, де
вступила аґресивна нога німецького солдата.
III
Німецькі концтабори були продумані, щоб елімінувати
небажаний нацистами елемент; застрашуванням і терором
втримувати дисципліну, безкоштовно одержати засоби воєнної
продукції і прихід з майна конфіскованого в екстермінованих. Щоб
осягнути цю ціль, як і впоратись з мільйонами людей, Гімлер із
своїми дорадниками в кінці 1942 року вирішили приспішувати
всякими засобами винищування, бо німецькі млини смерти не були
в силі подолати даного їм обов'язку. Тому вирішено вбивати
прискореним способом, а це — Газувати і палити.
Равенсбрюк прийняв у свої брами 132,000 жінок і дітей (1939—
1945), з того 92,000 знищено тут на місці, а коло 15,000 вислано до
Авшвіцу і Треблінки, де їх спалено в крематоріях.
Національний склад жінок-в'язнів у Равенсбрюку був різний.
Нараховувалось: 23 різні національності, але найбільше було жінок
з Польщі, як і найбільше їх знищено, а вже зокрема в другій
половині 1944 року, по варшавському повстанні. Але були тут і
українки, й українські діти... В групі дітей (8-14 років), привезених з
Харкова взимку 1943 року, було принайменше двадцять дітей
українського роду. Всіх їх загазовано.
Восени 1944 року розстріляно в Равенсбрюку 17 українських
дівчат з Великої України, закинувши їм саботаж на фабриці Юнкере
в Маркленбурзі. В цьому самому часі вбито, разом з польками-
в'язнями з Варшави, Марію Ястремську, Вожену Грабкович і Софію
Щудло. На початку 1945 року замучено, а тоді спалено в крематорії:
сестер Галину і Ірину Поборців, Валентину Бойко, Наталію
Олійник, Раїсу Коваль, Ольгу Чужак, Віру Науменко, малолітню
Таню Самочко разом з її матір'ю Настею Самочко. В групі 300
монахинь, привезених з Польщі, було коло десятка українок. Всю
цю групу приміщено в т. зв. „палатці", де не було ліжок, столів,
води, а лише зігнила солома. їх там протримали понад два тижні, а
тоді всіх загазували.
В березні 1945 року, один місяць перед приходом туди
совєтської армії, д-р Розенталь і д-р Лукас при активній допомозі
д-р Герти Обергайзер (живе ще до сьогодні в Західній Німеччині),
роблячи медичні експерименти, вирізали без знечулення головні
жили на ногах в Марії Санько і так вона сконала в безмежних болях,
а її подруга Анна Левандовська (була зареєстрована як полька) пере
жила цей експеримент і була одним із свідків по війні, коли судили
тих „докторів". Багато українок загинуло там-, будучи в російській
або польській квоті. Деякі мали щастя і вийшли з цього пекла перед
100